Штучний інтелект

Зміст нашого індивідуального світу ідей визначається процесом соціалізації, а його стабільність забезпечується кодами мозкових структур; За К. Анохіним, «розум має зернисту структуру і складається з когов – елементарних одиниць досвіду, що кодують відношення організму з середовищем. Стійкі зв'язки між когами – локи. Пов'язані локи (і коги) утворюють мережу – когнітом (яка є носієм всього суб'єктивного досвіду організму)»; У досвіді кодуються емпіричні ситуації, у дитячому віці ігрові, пізніше, пов'язані з «соціальними іграми», когнітом кодує «ігровий» універсум, у якому речі – це функції (похідні) від гри; Оскільки гра не може існувати «сама по собі», індивідуальний світ та інтерсуб'єктивний, що надбудовується над ними, а також спосіб їх існування («буття») «суб'єктнорозмірні»: мозок (і «пам'ять» ШІ) кодують не «зовнішні речі», але способи взаємодії з «елементами» зовнішнього світу; Світ для інтелекту – сукупність «ігрових ситуацій»; Людина не може знайти в «світі» щось, що не пов'язане з тим смисловим універсумом, в якому він сформувався, оскільки «ідентифікація» зовнішніх предметів і ситуацій передбачає актуалізацію відомого йому сценарію соціальної гри (з безлічі соціальних ігор, що існують в культурі); Тому ідеї детерміновані не «канонічними» (незмінними, об'єктивними) зовнішніми «речами», а ігровими сценаріями та питання «вигляду» речей значною мірою пов'язане з «об'єктивністю» (легітимністю) гри. Світ (і всі його елементи) є зворотним боком «когнітому»; Тому ШІ має бути реалізований не як самонавчальна на мільярдах прикладів нейромережа, а як система «соціальних ігор», що самоактуалізується.