Роль релігійних чинників у сучасній світовій політиці та економіці є надзвичайно важливою та широко обговорюється західними інтелектуалами, хоча не завжди усвідомлюється політиками та громадськістю в пострадянському просторі. Традиціям, трендам і викликам присутності релігії в соціальному житті глобальної спільноти було присвячено науково-освітній семінар «Релігія в глобальному світі», який відбувся в Київському університеті імені Бориса Грінченка 3 червня 2016 року. У ньому взяли участь представники академічної, дипломатичної та церковної спільнот, зокрема Папського Урбаніанського університету в Римі, Університету «Софія» у Флоренції, Інституту Релігійних наук у Трієсте, Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, Українського інституту стратегій глобального розвитку і адаптації.
Інтенсивне релігійне відродження у світі було відзначено в доповіді проф. Роберто Каталано, який вважає симптомами такого відродження численні приклади навернення до нових релігійних течій та рухів як християнського (навернення до п’ятидесятництва та руху свідків Єгови в пострадянських і латиноамериканських країнах), так і ісламського (поява таких рухів, як «Ісламська держава» тощо) та іншого походження. Разом із тим, відбувається міграція релігійних традицій з регіонів їхнього класичного поширення, наприклад, дедалі більше зростає кількість мусульман у Європі, тоді як протягом століть ісламський чинник тут був незначний. З іншого боку, християнство мігрувало з Європи до Африки, Азії та Латинської Америки.
У своїй доповіді торкнувся значення релігійної активності в сучасному світі також проф. Олександр Білокобильський, який зосередився на виникненні в сучасному світі кількох глобальних проектів, спрямованих на формування наднаціональних релігійно-мотивованих спільнот, які в тій чи іншій мірі протистоять Заходу. Зазначені проекти слід вважати квазірелігійними утвореннями, оскільки вони не відмовляються від західних способів аргументації та дії (форм виробництва та обміну, інфраструктури, багатьох елементів побуту тощо). Вони десекуляризують Модерн, але в той же час значною мірою секуляризують «материнські» релігійні традиції, знижуючи тим самим їхній культурний потенціал. Не буде перебільшенням сказати, що квазірелігійні альтернативи Модерну виростають «на кістках» не тільки самого Модерну, а й класичної релігійності. Наднаціональні спільноти, які формуються в процесі їх реалізації, стають значущими гравцями світової політики.
Доповіді учасників були присвячені як позитивним, так і негативним впливам глобалізації на розвиток релігійного життя. Наприкінці заходу відбулася дискусія навколо презентації УІСГРА «Релігійні мобілізації в постсекулярному світі». Зокрема, у відповіді на запитання про те, чи можна говорити про хантінгтонське зіткнення цивілізацій у часи, коли відсутня єдність західної цивілізації, а її цінності до певної міри набули статусу загальнолюдських, Олександр Білокобильський наголосив, що сьогодні треба говорити про новий тип цивілізаційного зіткнення, дифузний, коли протистояння завдяки мобільному Інтернету та соціальним мережам відбувається в кожній точці географічного простору. Що ж до єдності Заходу, то вона фундується цінностями, які стають очевидними в часи випробувань, як це відбувається в Донбасі. Один з учасників дискусії також зазначив, що провідна мобілізаційна роль у створенні такої небезпеки належить ЗМІ та віртуальній комунікації, а європейські партнери з подивом дізналися про те, що в Україні, яка прямує в Європу, заборонений європейський канал «Євроньюс».