В останні дні губернатор провінції Кіркук в Іраку Наджмаддін Карім зробив декілька важливих заяв. По-перше, він закликав уряд Іраку оперативно взяти під контроль район навколо міста Таль Афар (якраз в той день почалася операція зі звільнення міста від ІГ, і на сьогодні він вже під контролем армії); а по-друге, визначив дату, коли курдське ополчення планує почати звільнення оточеного міста Хавіджа і його околиць. Іракське агентство Шафаак передає, що взяття міста відкладено до референдуму про незалежність Іракського Курдистану. Ця заява дозволяє трохи пролити світло на плани курдів щодо міста, і не тільки.
Про підготовлюваний референдум було оголошено заздалегідь і курдський уряд встиг зібрати відгуки від основних партнерів по переговорах. Турецький уряд в цілому підтримав відділення Курдистану від Іраку, хоча й не відразу, і цю точку зору до цих пір не всі турецькі політики поділяють (так, лідер націоналістів Девлет Бахчелі вважає, що проголошення незалежності Курдистану - це привід для війни). США, у всякому разі, офіційно заявили, що не підтримують референдум, тим більше його не підтримує і не збирається визнавати уряд Іраку. У свою чергу, Росія зайняла нейтральну позицію, висловивши побажання, щоб результати референдуму позитивно позначилися на ситуації в регіоні.
Таким чином, зовнішні гравці не поспішають підтримувати курдський уряд в організації референдуму. Можливо, саме це й стало причиною для перенесення наступу на Хавіджа. Захоплення майже півмільйоннного міста - це напружена військова операція, яка загрожує значними втратами. Якщо ці втрати понесе пешмерга - курдське ополчення - то вона втратить боєздатність в разі необхідності відстоювати результати референдуму зі зброєю в руках. Якщо ж втрати ляжуть на армію і шиїтське ополчення, то вони можуть не піти на конфронтацію через місяць із курдами, що набули незалежність. Оскільки взяття Таль Атара вже фактично відбулося, Хавіджа стає логічною наступною метою для армії, і зволікання курдів може бути запрошенням для урядових військ зайнятися питанням визволення міста.
Цікавим у цьому контексті стає заява губернатора Каріма, що населення Хавіджа, евакуйоване сьогодні на контрольовану курдами територію Кіркука, братиме участь в референдумі. Таким чином, навіть якщо армія Іраку з боями візьме місто, після 25-го вересня воно буде вважатися курдським. Якщо ж армія не піде на штурм, місто можна буде взяти і після референдуму, коли з'ясується ступінь небезпеки для нової самопроголошеної держави. І якщо раніше багато хто вважав, що захоплення Хавіджа має статися до референдуму, щоб показати рішучість курдів, то сьогодні стало зрозуміло, що курди хочуть зберегти боєздатну армію на момент відділення від Іраку. Крім усього іншого, можна припустити і варіант щодо мирного приєднання Хавіджа до Курдистану. Цю гіпотезу частково підтверджує, що частина прихильників ІГ з Таль Атара днями віддала перевагу здатися саме курдам, залишивши сам місто і його околиці урядовим військам. Можливо, це знак наявності домовленостей між представниками «Ісламської держави», що залишилися в Іраку, і сунітським урядом Курдистану (що все ж більш прийнятно для джихадистів, ніж проіранський шиїтське уряд Іраку). У такому випадку місто перейде під контроль Курдистану разом з сунітським населенням і побажали змити злочину кров'ю бійцями ІГ.
Таким чином, значною є імовірність, що навіть за відсутності міжнародної підтримки (а це ще не остаточно) референдум в Іракському Курдистані відбудеться, і вже восени ми матимемо плюс одну самопроголошену державу на Близькому Сході. Яке напевно поставить і питання про приєднання Курдистану сирійського, принаймні деякої його частини. Перекроївши карту Близького Сходу (цей процес торкнеться відразу кілька держав), створення незалежного Курдистану впливатиме і на геополітичну ситуацію, змусить світ реагувати на виклик міжнародному праву, відверне увагу від менш напружених конфліктних вогнищ (в тому числі і України). Чи є у нашої країни стратегія поведінки в разі появи Курдистану? Чи зможемо ми скористатися нестабільністю системи та отримати свої бонуси? Хотілося б вірити, що так.
Читайте також:
Заповіт Рокфеллера або Нова американська геополітична парадигма