Парад на честь Дня Незалежності України недвозначно дав зрозуміти, що наша країна, щонайменше, її керівництво, остаточно визначилося з вибором вектора розвитку - напрямок північний захід, а точніше, НАТО. Інше питання, чи визначилися з долею України в самому Альянсі? За бравурними звітами про наявність на трибунах параду високопоставлених іноземних чиновників багато хто не помітив одну важливу деталь: серед них не було представників «старої Європи», тобто країн, на «плечах» яких тримається Європейський союз.
Звісно, не слід думати, що саме український парад став яблуком розбрату між Америкою і Європою, він лишеym лакмусовий папірець у ситуації, що склалася. Якщо спробувати порівняти розділені в часі події, то дуже схоже на те, що США поступово створюють собі «європейський плацдарм», що складається з Естонії, Литви, Латвії, Польщі і т. і., з якого починають похід проти ЄС. У світлі такої інтерпретації зовсім не випадковим виглядає і «випадковий» Брекзит, що перетворює Великобританію з форпосту ЄС в непотоплюваний авіаносець Штатів. Українська еліта з радістю «приєдналася» до групи європейських сателітів США, викликавши схвальний гул учасників кампанії і поплескування по плечу від Джеймса Меттіса. Але виникає резонне питання, що, крім сумнозвісних «Джавелін», ми можемо отримати за свою лояльність? Право купувати вугілля в Пенсільванії? Кредити від МВФ?
Європейці, здається, вже усвідомили, що боротьба США з Росією тишком-нишком перетворилася на кампанію з просування своїх інтересів у Європі, і болісно думають, як поєднати санкційну політику, спрямовану на захист європейських цінностей, зі збереженням власних економічних інтересів і стабільністю на континенті. Америка ж, схоже, не зацікавлена ані в першому, ані в другому і, з одного боку, розвиває економічну експансію, а з іншого, веде активну кампанію із залякування європейців військовою загрозою з боку РФ. Схоже, що страх українців повторити долю Донбасу залишається головним ресурсом правлячої еліти, що дозволяє кидати величезні кошти й сили на задобрювання команди Трампа.
Економічні втрати, політичні розбіжності з основними державами ЄС і, нарешті, збереження ескалації на сході країни приносяться в жертву миттєвій вигоді.
Читайте також: