Думкою щодо відмови Гаазького суду розглядати розстріли на «майдані» як злочини проти людяності поділився колишній голова Державної пенітенціарної служби України Сергій Євгенович Старенький.
Гаазький суд був обраний абсолютно правильно, оскільки в розстрілах на Майдані дійсно були ознаки злочинів проти людства. Нині визначення злочинів проти людства дано в Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Однак рішення суду було не на користь України, хоча й були зафіксовані масові порушення прав людини, серед яких і право на життя. Можу пояснити це тим, що правовий супровід цього та інших міжнародних процесів з боку України перебуває на дуже низькому рівні. Це повна профанація з боку Міністерства юстиції, яке його забезпечує.
Подивіться, як відбуваються такі речі всередині України. Є проблема, яка озвучується прокуратурою як позиція керівників держави стосовно певної події. Суспільству доповідають: «МИ РОЗПОЧАЛИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ!». Люди це сприймають як перемогу правової справедливості – злочинець у в'язниці!
Що відбувається далі, людям не доповідають. А відбуваються просто маніпуляції і «договірняки» з судом. Або під приводом «Політичної доцільності», або просто шляхом шантажу суддів продавлюється потрібне владі рішення. Міжнародні суди працюють за дещо іншим принципом.
І це, я думаю, стало найбільшим розчаруванням для нинішніх головних юристів держави в особі Міністерства юстиції: СУД ОЦІНЮЄ ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН, а не «політичну доцільність» України. Цей суд виносить рішення не «Іменем України», він виносить рішення «Іменем Людства»! З цим судом не можна «повирішувати», на нього не можна натиснути або шантажувати непродовженням повноважень судді чи Вищою радою юстиції. Там необхідно наполегливо працювати, доводити, обґрунтовувати ПРАВОВУ позицію. Хоча, справедливості заради треба сказати, що всі інші державні інститути (прокуратура, МВС, суди) самі нічого не зробили для фіксації доказів у цій справі. Ми досі не знаємо, хто і за чиїм наказом стріляв!
У будь-якого злочину є склад – Об'єкт, Суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона. Це принцип Права! У цьому випадку немає двох складових – суб'єкта і суб'єктивної сторони. Суд зафіксував, що були злочини, були порушення прав людини – але він не може визначити, хто і конкретно в чому винен, якщо цей факт покривається (навмисно чи ні) самим заявником! Гаазький суд не буде судити «фантом»! Ця справа програна через некомпетентність української сторони. Саме тому влада тепер намагається скомпрометувати саму ідею Гаазького трибуналу. Мовляв, не так це було і серйозно. Звідси й такі епізоди, як зневажливі лапки навколо назви суду. Людям дають зрозуміти: те, що сталося, не варто їхньої уваги і обурення. Дають зрозуміти, що там не суд, а шапіто – не треба замислюватися, просто усміхайтеся.