Головна » Блоги » У соціальних мережах готують смертників для політичних воєн

У соціальних мережах готують смертників для політичних воєн

23.04.2017
5988

Минулого тижня The Guardian опублікувала «витяг» зі щойно виданого дослідження Олівера Роя «Jihad and Death: The Global Appeal of Islamic State», в якому автор пропонує новий погляд на ісламський фундаменталізм. Головну його ідею можна звести до простої формули: на сучасному етапі розвитку тероризму мова йде не про радикалізацію ісламу, а про ісламізацію радикалізму. О. Рой підкреслює, що сучасний джигадизм відрізняється від тероризму минулого тим, що спирається на молодіжну культуру, заперечує модерне суспільство, не апелює і не цінує минулого, і, що найголовніше, розцінює смерть як невід'ємну складову проведеної атаки. Якщо терористи 1970-х - 1980-х продумували відхідні шляхи й варіанти виживання, то для джигадистів власна смерть є обов'язковим елементом загального дійства.

Спираючись на аналіз приблизно ста біографій джигадистів, які здійснили терористичні атаки в Західному світі, О. Рой доходить висновку, що в першу чергу джигадисти - це нігілістично налаштована молодь, яка прагне бунту проти системи. При цьому узагальнений образ європейського джигадиста дуже далекий від образу правовірного мусульманина - це молодь другого покоління іммігрантів або новонавернені, які здійснювали раніше не важкі правопорушення і часто відбували за це термін у в'язниці. Як правило, вони не мали релігійної освіти, недавно навернені в іслам (частіше через друзів або інтернет, аніж через мечеть), до цього ж сповідували цілком світський спосіб життя, читали, швидше, французькою та англійською, ніж арабською, і до звернення майже не практикували іслам.

О. Рой хоче підкреслити, що сучасний джигадизм більшою мірою базується на молодіжній культурі і властивому їй насильницькому радикалізмі (індиферентному по відношенню до релігійних сенсів), аніж на ісламському фундаменталізмі. І, на його думку, «геній ІДІЛ» якраз і полягає в тому, що вона запропонувала спосіб і рамки, в яких ця молодь може досягти своїх руйнівних устремлінь.

Однак, цілком можливо, що «генії» з ІДІЛу не єдині в своєму роді. Аналіз ігор (груп) «Синій кит», «Розбуди мене о 4.20» «Тихий дім» тощо наводить на думку, що це не просто чиясь забава або випадковий флеш-моб. Швидше це схоже на продуману технологію мобілізації молоді, яка в результаті тривалої залученості в «проект» готова виконати будь-які завдання, навіть суїцидального характеру. Навряд чи можна повірити, що комусь потрібно, аби підлітки безпричинно стрибали з мостів або висоток, а ось у те, що цю «живу силу» можна використовувати різним способом в своїх інтересах, віриться охоче. Мобілізована молодь, підготовлена до будь-якого розвитку подій, може виявитися дуже важливим інструментом в потрібний момент.

І такі моменти підказує сам хід історичних подій. Останні масові акції в Мінську й Москві відзначені участю неприродно великої кількості саме молоді, часто навіть довиборчого віку і зрозуміло, що головним джерелом інформації для них є соціальні мережі. Стратегія використання молоді, очевидно, має багато плюсів: від створення «ефектної» картинки (яка й була миттєво розтиражована в соціальних мережах і ЗМІ) протистояння збройних дорослих правоохоронців і беззбройних дітей, до формування рядів прихильників, які в силу юнацького максималізму і попередньої «обробки» у вирішальні моменти, готові на крайні заходи - і приклад України це добре демонструє.

Таким чином, цілком імовірно, що вже сьогодні в середовищі соціальних мереж відпрацьовуються нові технології, які вже в недалекому майбутньому будуть використані в політичній боротьбі. Сьогодні практично однозначно визнається, що феномен кольорових революцій став можливим багато в чому завдяки розвитку мобільного інтернету і власне самих соціальних мереж, можливо зараз ми є свідками створення нових технологій майбутніх потрясінь, що спираються на протестні настрої молоді, санкціоноване і заохочуване застосування насильства, аж до суїцидальних форм.

Читайте також:

«Сині кити» українських соцмереж або територія суїциду

Неприродний відбір: як розділяють народи та держави у XXI столітті

 
Дивитись всі блоги