Одним з важливих пунктів Спільної заяви Президента Азербайджанської Республіки І.Г.Аліева, Прем'єр-міністра Республіки Вірменія Н.В.Пашиняна і Президента Російської Федерації В.В.Путіна, яку вони зробили 9 листопада, стало відкриття транспортних зв'язків в регіоні. Як свідчить п.9: "Розблоковуються всі економічні та транспортні зв'язки в регіоні. Республіка Вірменія гарантує безпеку транспортного сполучення між західними районами Азербайджанської Республіки і Нахічеванською Автономною Республікою з метою організації безперешкодного руху громадян, транспортних засобів і вантажів в обох напрямках. Контроль за транспортним сполученням здійснюють органи Прикордонної служби ФСБ Росії. За згодою Сторін буде забезпечено будівництво нових транспортних комунікацій, що зв'язують Нахічеванську Автономну Республіку з західними районами Азербайджану". Незважаючи на те, що цей пункт останній в списку, він є істотним з точки зору регіональних взаємин, і міг бути, насправді, однією з причин, що підштовхнули Азербайджан до таких рішучих дій.
Нахічеванська Автономна Республіка - ексклав у складі Азербайджану, який межує з Вірменією (межа була історично закрита в силу збройного конфлікту), Іраном і Туреччиною. І якщо в звичайний час ця позиція була вразливою, то в коронавірусний 2020 рік стала очевидною критичність відсутності прямих транспортних зв'язків з основною частиною держави. Так, в лютому через спалах коронавірусу в Ірані, останній був змушений закрити кордони з сусідами, а згодом Туреччина закрила кордон і з Іраном, і з Нахічеванською республікою, відрізавши жителям останньої вихід в світ. Тепер же з'являється можливість прямого транспортного коридору між Нахічеванською Автономною Республікою і "материковим" Азербайджаном, і цей коридор буде гарантований Вірменією та РФ. Як наслідок, Туреччина вже планує продовження коридору зі свого боку, у вигляді залізниці Карс-Игдир-Нахчиван, що створить прямий наземний маршрут з Туреччини до Азербайджану.
Значні зусилля і втрати, понесені Азербайджаном в ході військової кампанії (тільки за офіційною статистикою держава втратила загиблими понад 2000 військових протягом півтора місяців) демонструють масштаб проблеми. Слід також звернути увагу на те, що існують і інші проблемні утворення, які в силу пандемії виявилися відрізаними від зовнішнього світу при наявності дуже незначних власних ресурсів. Перш за все мова йде про Придністров'я, яке вже більше півроку не має зв'язку з рештою території Молдови через карантинні обмеження, і після приходу до влади проєвропейського Президента М.Санду можна чекати загострення у відносинах. Однак існують і інші приклади як на пост-радянському, пост-югославському просторі, так і на Близькому Сході і в інших регіонах, де заблокованість ексклава або союзного невизнаного утворення може змусити регіональних політичних гравців до масштабної ескалації заморожених конфліктів.