Після війни на Донбасі Україна зіткнеться з необхідністю проведення глобального розмінування на територіях бойових дій. Причому, цей процес може затягнутися на десятиліття, і буде ускладнюватися тим, що в більшості випадків мінні загородження ставилися безграмотно і без складання карт мінних полів. Про це свідчить аналіз Українського інституту стратегій глобального розвитку та адаптації.
За словами експерта Інституту Володимира Гуржи, існує всього три варіанти проведення розмінування територій бойових дій на Донбасі: «Перший варіант - це одночасно з миротворчим контингентом Україна, вже зараз повинна запитувати міжнародну підтримку і запрошувати фахівців з розмінування. Другий - укладати прямі контракти на розмінування з приватними військовими кампаніями. Третій – готуватися проводити розмінування власними силами».
Володимир Гуржи підкреслює, що найбільш вигідним для України є проведення розмінування силами власних фахівців: «Насправді залучення міжнародних донорів - це довгий і забюрократизований процес, який може затягнутися не на один рік. А укладати прямі договори з компаніями з розмінування - дорого. Наприклад, Хорватія в період з 1998 по 2005 рік на ці цілі витратила близько 240 мільйонів євро ».
У свою чергу, в Україні з 2001 року в Кам'янець-Подільському створений і діє центр розмінування. Його фахівці відмінно зарекомендували себе під час миротворчої місії в Лівані і під час війни в Іраку. «За три роки перебування українців у складі місії ООН у Лівані українські військові виявили і знешкодили більше трьох тисяч вибухонебезпечних предметів. Під час війни в Іраку українськими саперами за 6 місяців було знешкоджено понад 60 тис. боєприпасів », - говорить експерт.
Однак Володимир Гуржи підкреслює, що яку б модель розмінування України не обрала, воно буде неефективно без передачі сторонами конфлікту карт мінних полів в єдиний координаційний центр. Відповідну вимогу має бути закріплено окремим пунктом в майбутніх мирних домовленостях.