Паралельно з відкриттям Олімпіади, у китайській столиці відбулася і важлива геополітична подія – оформлення спільної стратегії дій Китаю та Росії у сучасному світі. 4 лютого 2022 року Сі Цзіньпін і Володимир Путін підписали в Пекіні "Спільну заяву Китайської Народної Республіки та Російської Федерації про міжнародні відносини, що вступають у нову епоху, та глобальний сталий розвиток". Виходячи з тексту Заяви, нова епоха характеризується масштабними змінами та перетвореннями, багатополярністю, трансформацією глобального управління та світопорядку, запитом світової спільноти на лідерство у процесах глобалізації тощо. На противагу згубним силам, які прагнуть використати силу у просуванні своїх інтересів (очевидно, мається на увазі політика США), глави КНР та РФ закликають до діалогу на майданчиках ООН і, насамперед, Ради безпеки ООН.
Визнаючи демократію важливою цінністю, сторони закликають відмовитися від спроб побудувати у світі демократію за конкретним західним зразком, і до визнання російської та китайської систем також демократичними, які мають право на існування. Крім того, сторони зобов'язуються спільно працювати над досягненням цілей сталого розвитку, встановлення миру, боротьбою з пандемією, розвитком Ініціативи "Один пояс, один шлях" тощо. Важливим моментом є те, що обидві сторони заявляють про підтримку територіальної цілісності та суверенітету один одного, проте якщо важливе для Китаю питання Тайваню прописано в документі окремо, то принципового для Росії питання Криму в документі немає. З іншого боку, РФ та КНР виступають проти розширення НАТО та проти оформлення прозахідного блоку AUKUS у Тихому океані.
Документ можна назвати оформленням союзу двох альтернативних проектів глобального розвитку з метою спільно виступити проти просування західного порядку денного. Водночас він розвиває тези з доповіді Сі Цзіньпіна в Давосі, де також йшлося про ціннісний вимір глобалізації, про екологічні та кліматичні зміни та інші питання, пов'язані з перехопленням глобалізаційної ініціативи. У свою чергу, варто також взяти до уваги, що паралельно оформлюється альтернативна вісь, до якої входять Україна, Великобританія та Туреччина, а також низка інших держав, включаючи Польщу, балтійські країни та ту ж Австралію. У цьому ключі цікавою буде відповідь російської сторони на пропозицію президента Туреччини Р.Т.Ердогана щодо перенесення переговорів Тристоронньої контактної групи з Мінська до Стамбула. Якщо Росія не підтримає цю ініціативу, можна буде говорити про подальше оформлення цих двох блоків і більш послідовне включення Туреччини до одного з них, що включатиме віддалення від іншого.