Строго кажучи, автономна зброя - це просто зброя, яка самостійно вибирає цілі та вражає їх. За великим рахунком, будь-яка мислима система озброєння може бути автономною. Баражуючі боєприпаси, протипіхотні міни, системи активного захисту, протиракетні, артилерійські та мінометні системи — всі вони можуть підпадати під категорію автономної зброї залежно від деталей. Китай недавно представив безпілотні базові кораблі, здатні запускати рої дронів, Росія працює над підводними роями для боротьби з підводними човнами, а Індія продемонструвала рій з сімдесяти п'яти дронів, здатних автономно завдавати ударів по солдатам і транспорту. Зростання штучного інтелекту (ШІ) є ключовим фактором, що дозволяє краще виявляти об'єкти та покращувати процес прийняття рішень, а автономна зброя на основі ШІ стає критично важливою проблемою.
Призначена Конгресом США Комісія національної безпеки зі штучного інтелекту нещодавно дійшла висновку, що «ми можемо очікувати великомасштабного поширення можливостей штучного інтелекту». Нещодавній конфлікт у Лівії, здається, підтверджує цей висновок про штучний інтелект, коли солдати, вірні лівійському генералу Халіфі Хафтару, використали безпілотник Kargu-2 турецького виробництва, який «вистежував і дистанційно вступав у бій» з відступаючими силами, за даними. Незрозуміло, чи Kargu-2 використав свої автономні можливості, але турецький уряд визнав, що такі можливості існують. Росія використала барражуючий боєприпас КУБ-БЛА і, як повідомляється, що Lancet 3 використовувася під час вторгнення в Україну. Знову ж таки, деталі туманні — деякі аналітики скептично ставляться до того, що КУБ-БЛА має автономні можливості з підтримкою ШІ, а заяви про використання «Ланцета-3» виходять від «Ростеху», російського державного оборонного конгломерату, до якого входить виробник «Ланцета -3», а не від незалежних джерел. У кожному з цих випадків автономна робота явно можлива, хоча вона може не здійснюватися.
Експерименти Агентства перспективних оборонних дослідницьких проектів (DARPA) показали, що керований ШІ F-16 домінував над пілотом-людиною в повітряних боях. Технологія все ще перебуває в зародковому стані, і симуляція не є реальністю, але майбутня операційна система з аналогічними можливостями може вплинути на регіональний баланс сил. Таким чином, питання експорту та ширшого поширення автономної зброї мають ґрунтуватися на ретельній оцінці існуючого балансу сил та того, як автономна зброя може впливати на цей баланс.
У цілому нині, військова цінність автономних систем із підтримкою ШІ визначається їхньою потужністю і швидкістю. Теоретично видалення людей з циклу знижує вартість системи, дозволяючи учасникам використовувати набагато більше систем та потенційно пригнічувати дорожчі види зброї. Або держава може створювати широкі бойові мережі, розподіляючи територією велику кількість дешевої автономної зброї. З цього погляду нові види озброєння на основі ШІ дуже привабливі, а тому і все частіше привертають увагу та кошти різних держав. Проте недостатня надійність у сфері існуючих технологій ШІ несе у собі значні ризики та загрози, навіть у тому випадку, якщо автономна зброя не застосовується, а просто стоїть на озброєнні.
Читайте також:
Людський фактор та штучний інтелект (ШІ) у війнах майбутнього