Досить часто в ЗМІ можна зустріти новини й коментарі чергового експерта з усіх питань в стилі «цей депутат голосував за" диктаторські закони "і отримав нагороду / залишився в Раді / просто добре живе – допоки?».
Нагадаю, цей пакет законів передбачав: заочне засудження, обмеження для ЗМІ, можливість блокування інтернет-сайтів, цензуру в інтернеті, фото-відео-фіксацію порушень ПДР, обов'язкову реєстрацію абонентів мобільного зв'язку, обмеження у проведенні мітингів тощо – кожен може ознайомитись з повним переліком законів, вони у вільному доступі.
І, напевно, це правильно, такі зухвалі посягання на свободу слова й самовираження не повинні залишатися непоміченими. Але, як завжди, є це маленьке «але». Проблема в тому, що частина тих самих законів вже діє, а частина, так чи інакше, готується до голосування або обговорюється. Наприклад:
Процедура заочного кримінального переслідування – прийнята в березні цього року, законопроект № 5610. Тепер заочне засудження може застосовуватися Генеральною прокуратурою до дня початку роботи Державного бюро розслідувань.
Кримінальна відповідальність за «екстремістську діяльність» – виготовлення й поширення, в тому числі через Інтернет, матеріалів, які закликають (обґрунтовують, виправдовують) до насильницької зміни або захоплення влади. На кінець червня 2017 року DW в своєму розслідуванні знайшла понад 50 вироків, винесених українськими судами за останні три роки за статтею 109 Кримінального кодексу «Дії, спрямовані на повалення конституційного ладу і насильницьке захоплення влади». З них 36 так чи інакше пов'язані з поширенням відповідних закликів через соцмережі.
Автоматична відео- та фото-фіксація порушень ПДР – в липні минулого року МВС запустило пілотний проект системи автофіксації порушень правил дорожнього руху в двох містах: Києві та Одесі.
Уводилося поняття «громадських об'єднань, які виконують функції іноземних агентів» – організацій, фінансування яких здійснювалося з іноземних джерел – Законопроекти № 4128 і № 4126 стосуються релігійних організацій, що діють в Україні, але мають керівні центри в інших державах (поки що проголосувати за них не вдалося) . У що в ЗМІ перетворили фразу «їх фінансує Кремль», думаю, не треба пояснювати?
Національна комісія з держрегулювання зв'язку та інформатизації отримувала право без рішення суду обмежувати доступ до інтернет-ресурсів – на початку березня міністр інформаційної політики України Юрій Стець доручив відомству скласти список сайтів, які необхідно закрити. 15 травня Президент України Петро Порошенко підписав Указ №133 / 2017, в результаті чого були заблоковані сервіси Mail.ru, «Яндекс», а також «ВКонтакте» і «Однокласники». У червні Мінінформполітіки передало в СБУ список з 20 сайтів, що підлягають закриттю.
Надання послуг мобільного зв'язку дозволялося тільки за умови укладення письмового договору між оператором і споживачем – це питання поорушувалося й активно дискутувалося і в 2015 році, і в серпні цього року. Цього разу його обговорення ініціювала Держслужба спецзв'язку. Так, поки ця норма не прийнята, але активність її обговорення говорить про те, що до цього йде.
Безумовно, це не всі норми законів з пакету 16 січня, але, на мій погляд, ці найважливіші. Можливо, когось 3,5 роки тому засмутила заборона пересуватися колонами по 5 машин, покарання за наклеп або за порушення правил проведення мітингів? Сумніваюся.
Але чому тоді не можна було, і прийняття законів призвело до ескалації подій на Майдані, а зараз – можна, і деяким, якщо не всім, рішенням аплодують стоячи? Що змінилося?
Чому до цих пір комусь спадає на думку говорити «вони голосували за диктаторські закони 16 січня»? З самою датою щось не те? Можливо, ці закони не можна було голосувати саме 16-го числа, а в інші дні та окремо – цілком можливо.
Читайте також: