Головна » Блоги » Чи не прийшов час правди? Донбас як лакмусовий папір політичних спекуляцій

Чи не прийшов час правди? Донбас як лакмусовий папір політичних спекуляцій

25.10.2015
9871

Здається, лише той факт, що мільйони українців вже не розділяють політиків та їхніх віртуальних двійників — мультяшних та ТВ-новинних, спостерігаючи за абсурдом новітнього політичного процесу, рятує нашу країну від ще більшого зла. За останні місяці ми стали свідками декількох метаморфоз, кожна з яких в нормальній країні викликала б глибоку кризу. Я зупинюсь лише на тих, що безпосередньо стосуються Донбасу. Так, наприкінці 2014 року Прем'єр Арсеній Яценюк заявив, що Україна не купуватиме вугілля у “ДНР”. Через декілька місяців ми дізнаємось, що вугілля не лише купується, а що без нього Україна не виживе, вуглетрафік з окупованих територій необхідний, ба більше — це майже пріоритет і перемога влади! Ось Юрій Луценко — нардеп з фракції БПП, учорашній її голова — проголошує, посилаючись на думку Президента, необхідність блокади окупованих територій. Як результат маємо подальшу переорієнтацію Донбасу на Росію та потік контрабанди, який неможливо зупинити навіть силою зброї. Нарешті, історія з виконанням Мінських угод та виборами в “ДНР-ЛНР” — спершу заклинання провладних політиків усіх мастей про їхню неможливість та навіть зрадність, потім Париж та обережні здогадки інтелектуалів на кшталт Сергія Рахманіна в стилі “а точно все так, як нам розповідають” і нарешті фанфарні заяви Петра Олексійовича про те, що Мінські угоди, вибори та амністія учорашніх бойовиків-сепаратистів — це наша мета та майже шлях у Європу.

На чому будується таке відношення до рядового споживача усіх цих “звернень” та “пояснень” збагнути важко — сподіваюсь, що я чогось не розумію і найближчим часом зможу погодитися з якимось глибоким таємним планом, який все розставить по місцях. Бо якщо такого плану нема, і все пояснюється банальною надією на всесильність олігархічних ЗМІ, що “вправлять” мізки електорату, то...

Хочеться нагадати, що з кожним кроком, який ображає почуття обдурених громадян, Президент делегує право на використання патріотичного потенціалу іншим претендентам на спадщину Майдану — більш радикальним та зголоднілим по владі. Що кожна година, не те що день, передвиборної агітації вбиває нові клини у мізки пересічних українців, бо найгарячіша пропаганда нікуди не поділась, а у кожного з олігархів є по декілька політичних партій, з протилежними ідеологіями, успіх яких прямо каже про зростання протилежних настроїв у суспільстві. Що ті сотні тисяч (мільйони?) переселенців, що знову не голосують, звикаються з думкою що влада, яку вони не вибирали, це не їхня влада...

Чи залишився час на те, щоб скориставшись хоча б лакмусовим папером Донбасу, зрозуміти: перманентні порушення логіки законів (суспільства, мислення, сумління тощо) в пошуках ситуативної вигоди це дуже не дешева забаганка, платити за яку доведеться всім українцям.

 
Дивитись всі блоги