Протягом останніх двох місяців православних ієрархів косить дивна недуга. Активні, хоча і літні, люди раптом відчувають слабкість і приблизно на добу втрачають здатність вести публічну діяльність. Симптомом цієї хвороби часто виступає гостра необхідність саме взяти участь у тому чи іншому публічному заході.
Більшість випадків захворювання так чи інакше пов'язані з подіями навколо українського православ'я. Першим хвороба наздогнала митрополита Черкаського і Канівського Софронія, який через загострення не зміг взяти участь в Соборі 15 грудня 2018 року. Разом з ним не змогли потрапити на захід і деякі інші ієрархи, яких там очікували. Потім деякий час обходилося без спалахів, поки 20 січня не потрапив до лікарні у важкому стані Патріарх Єрусалимський і всієї Палестини Феофіл ІІІ. Патріарх був терміново госпіталізований, в зв'язку з чим не зміг прийняти 21 січня Петра Порошенка, що приїхав до Ізраїлю. Втім, уже 22 січня Патріарх одужав, провів літургію, зустрівся з паломниками (в тому числі з делегацією УПЦ (МП)), тож напад виявився короткочасним.
Ще двоє православних ієрархів раптово захворіли на початку лютого. 2-го лютого до Києва прилетів ігумен Ватопедського монастиря на Афоні архімандрит Єфрем, щоб взяти участь в інтронізації предстоятеля УПЦ (ПЦУ) митрополита Епіфанія. Але в той же день архім. Єфрем потрапив до київської лікарні і незабаром відбув з України. Імовірно, представник Ватопеду голосував наприкінці січня на засіданні Священного Кіноту Афона проти візиту делегації Святої гори на інтронізацію, але був змушений прийняти благословення Патріарха Варфоломія і відправитися до Києва в складі делегації Константинопольського патріархату. У той же день лікарі іншої київської лікарні заборонили участь в інтронізації і Патріарху Філарету, в зв'язку з чим він був змушений обмежитися посланням новоінтронізованному предстоятелю Православної церкви України. Втім, уже до 5-го лютого ієрарх одужав і взяв участь у першому засіданні Синоду ПЦУ. Правда, в засіданні змогли взяти участь не всі охочі, зокрема, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, який був одним з кандидатів на предстоятельство і входить в список найбільш ймовірних членів першого скликання Синоду. Не увійшов до першого скликання Синоду і митрополит Чернівецький і Буковинський Данило, який за старшинством єпископської хіротонії випереджає деяких новопризначених членів Синоду на 18-19 років.
Деякі коментатори поспішили назвати таємничу хворобу запаленням хитрощів, проте це спроба приховати за сарказмом важливу проблему. Незважаючи на небажання вступати в конфлікт, дружбу з тією чи іншою стороною або навіть погрози, в які можна цілком повірити, людина, що взяла на себе відповідальність, повинна бути готовою до того, що в критичний момент їй доведеться виступити й публічно заявити свою позицію. Православний єпископ або навіть Патріарх - це не просто адміністративна посада, це ще і високий рівень моральної відповідальності.
Від церковних ієрархів багато людей очікують твердості, принциповості, а не політики і дипломатичних вивертів, і швидше за все - не тільки люди. Події навколо української автокефалії дають шанс православним авторитетам стати не просто хранителями переказів і реліквій, але й оновити свої навички в області моралі. Можливо, поява ПЦУ стане причиною не просто кризи, а кризи в хорошому сенсі (в грецькій мові є і такий) для світового православ'я, яке гідно пройде випробування грошима, компроматом і владою, щоб вийти загартованим і переможним.
Читайте також: