За Д. Бандоу
Анкара співпрацювала з Москвою в Сирії і придбала російські ракети С-400, незважаючи на різкий опір з боку Вашингтона. Сьогодні ніхто з європейських членів НАТО не може бути впевнений, що Анкара буде на його стороні в разі конфлікту - найважливішої обставини, задля якої був створений альянс. З іншого боку, у Анкари є потужний важіль тиску на Старий Світ - європейці повинні діяти обережно, з огляду на контроль Туреччини над потенційною масовою міграцією на континент.
Трамп не повинен був запрошувати Ердогана в Америку. Більш того, Вашингтон повинен симетрично відповісти на ворожість Туреччини. Якщо Анкара активує ракети С-400, придбані у Росії, тоді США повинні ввести ембарго на F-35, що спочатку призначалися для Анкари. Введення санкцій здається зайвим - мова повинна йти про відмову в довірі турецьким військовим як єдино можливого сьогодні засобу правового захисту.
Вашингтон також має вивести свої 50 ядерних боєприпасів з авіабази Інджірлік. Хоча вони й теоретично безпечні, Ердоган може взяти ядерних заручників, щоб впливати на позицію Сполучених Штатів. Справді, з огляду на його явне бажання перетворити Туреччину на ядерну державу, він може вирішити, що захоплення тактичною ядерною зброєю Америки буде цьому сприяти. Якщо США не можуть довірити Туреччині F-35, Вашингтон не може довіряти Анкарі володіння ядерною зброєю, яким би обмеженим воно не було.
Можливо настав час, щоб Сполучені Штати та інші члени НАТО розглянули створення процедур, що дозволяють виключати або обмежувати членство в альянсі в випадках, подібного до поведінки Туреччини сьогодні. З огляду на близькість цієї країни до європейців, вони з більшою ймовірністю будуть обережні в підтримці цієї ініціативи. Проте, назрів момент введення обмежень, які повинні торкнутися доступу Анкари до секретної інформації та мінімізувати її здатність завдавати організаційної шкоди.
Президент Трамп і Ердоган можуть бути друзями, а Вашингтон і Анкара - ні.
Читайте також: The National interest: Javelinи не усувають справжніх причин конфлікту на Донбасі
Повернення виробництва в країни першого світу поки провалилося