Головна » Блоги » Ампутація Європи

Ампутація Європи

19.10.2016
10128

Європа залишається привабливою зіркою на горизонті українського шляху... Утім чи точно залишається? І чи точно дороговказною зіркою?

Безвіз для українців, навіть у тому випадку, якщо він таки «настане», буде благом дуже відносним. Біометричний паспорт, який буде обов'язковим для перетину кордону, отримати можна, а ось всі ті довідки, які ми сьогодні несемо в посольства і які тепер будемо пред'являти на вимогу прикордонників, як бути з ними? Виходить, що у мандрівника можуть запитати і бронювання, і зворотний квиток, і навіть довідку з банку про наявність коштів на рахунку! А якщо щось в цих документах не сподобається — повертайся додому! Прощавай авіаквитки, оплачені готелі, заплановані зустрічі і заходи. З огляду на те, що жодних додаткових благ (стосовно термінів перебування, можливості влаштуватися на роботу тощо) безвіз не дасть, можна з високою імовірністю припустити, що нормальний український громадянин і далі намагатиметься «заручитися» візою, щоб убезпечити себе від несподіванок (і можливого свавілля) на кордоні.

Торгівля з ЄС також не склалася. Попри те, що частка експорту в Євросоюз зросла (з 31,6 до 34,1%), сталося це не через зростання сукупної вартості товарів, а завдяки зменшенню частки Росії. Насправді в цифрах експорт в ЄС за рік (з 2014 по 2015 рр.) упав на 4 млрд доларів! Просто у випадку з РФ це падіння становить майже 5 млрд доларів — ось частка ЄС і виросла. Бравурні реляції Президента про зростання експорту в ЄС у січні 2016-го віддзеркалили лише той факт, що українські експортери поспішили вибрати належні Україні квоти на безмитне ввезення товарів і до лютого успішно із завданням впоралися — квот (на основні товари) не залишилося. Загалом же експорт, після «переорієнтації на Європу», впав з 63 до 38 млрд доларів. Коментарі зайві.

Ну і нарешті, багатостраждальна асоціація Україна-ЄС. Застрягши десь між урядом Нідерландів і Парламентом Євросоюзу, вона загрожує перетворитися на міну уповільненої дії для самого ЄС. Українські політики вже заявили (гнівно!): що це, мовляв, за Євросоюз, в якому 0,6% населення вирішують долю інших сотень мільйонів? Може, нам така асоціація і не потрібна? Може, і не потрібна, може, ми ЄС не потрібні. А головне, що ми, пройшовши довгий і іноді принизливий шлях, отримаємо в кінці? Поки що прозвучала лише багатообіцяюча констатація Жана-Клода Юнкера, що в найближчі 25 років Україні Євросоюзу не бачити.

Ось і виходить, що крім регулярних мантр з телевізора, які вже третій рік повторюють Президент і відповідальні міністри, нічого європейсько-оптимістичного українцям не усміхнулося.

Європейська мрія була тією благою метою, яка вибачає, та й продовжує вибачати маленькі і не дуже гріхи влади. Визнання Європи казало: ви на правильному шляху, ми з вами! Однак в цьому голосі стає дедалі менше впевненості, а практичні наслідки і заяви, подібні юнкерівській, відбирають даровану раніше індульгенцію. Тепер в голосі Європи звучать металеві нотки: «ми — не ви», співчуваємо, але живіть по закону і по кишені.

Дуже схоже, що з ампутацією від Євромайдану сутнісної єврочастини, вийде, що десятки тисяч людей вийшли на головну площу країни тільки для того, щоб допомогти одним правлячим елітам змінити інші. Для вирішення своїх зовсім не європейських проблем.

Читайте також:

Чим закінчаться експерименти з історичною пам'яттю?

Україна перетворюється на КНДР

 
Дивитись всі блоги