Головна » Блоги » Заповіт Рокфеллера або Нова американська геополітична парадигма

Заповіт Рокфеллера або Нова американська геополітична парадигма

12.07.2017
7053

Наприкінці червня відбулася подія, не те, щоб не помічена в Україні, але явно ще гідно не оцінена. У Бундестазі (Федеральних зборах Німеччини) перед депутатами виступив американський історик Тімоті Снайдер. Його мова була присвячена дещо незвичній для ситуації темі – історичній відповідальності Німеччини перед Україною.

Сам факт того, що міру відповідальності німців перед українцями самим німцям пояснював американець, був дещо специфічний, і тому виступ вченого був насичений екзистенційними елементами, покликаними приглушити небажані конотації. Узагальнюючи, можна сказати, що за версією Тімоті Снайдера він приїхав до Німеччини і говорить з депутатами тому, що 1) після Брекзіту й обрання Трампа світ зіткнувся з прямою загрозою для демократії і американці несуть свою міру відповідальності за це (не повторюйте наших помилок! ); 2) німці знаходяться в полоні свого минулого, а американці змогли подолати колоніальне минуле й розлучитися з колоніальними претензіями, що дозволило їм відбутися як нації.

Основний меседж вченого був настільки радикальним, що можна говорити про нову геополітичну парадигму: Другу світову війну німці розв'язали для того, щоб володіти Україною, в цьому їх історична вина перед українцями і світом і, віддаючи Україну Росії, Німеччина вчиняє мало не самогубство. Логіка аргументації американця наступна:

Німці повинні усвідомити свою відповідальність перед Україною, оскільки саме Україна була метою їх вторгнення в СРСР, вона найбільше постраждала, на її території гітлерівці усвідомили можливість Голокосту (!!!) і почали знищувати євреїв. Навіть, вбиваючи євреїв у Варшавському гетто, нацисти думали лише про Україну («навіть в 1943 році, вбиваючи євреїв у Варшаві, Юрген Штроп думав про німецьку колоніальну війну і Україні»). Хоча й існує питання колабораціонізму з боку українських націоналістів, слід сказати, що з німцями співпрацювало більше комуністів, аніж націоналістів. Колабораціоністи-націоналісти були породженням гітлеризму і німці разом з ними несуть відповідальність за їхні злочини. Насправді ж, націоналісти були лише приводом для сталінських (до і після війни) репресій проти України. Тому німці повинні чітко розділяти націоналістів-борців за Україну і націоналістів-колабораціоністів. Останнє - ваше, німців, породження, а перше ви тавруєте з подачі Росії. Саме Росія використовує ваші комплекси: ніхто не хоче помічати тих, кого хотів поневолити, тому що не вважав людьми. Путін пропонує вважати українців недонацією (тобто недолюдьми) і грає на колоніальних почуттях німців. Саме тому німці крізь пальці дивляться на війну в Україні як на боротьбу з націоналізмом. Але це – війна за демократію, частково програна в США і Британії. Це війна за Європу і німецька національна свідомість, яке ніколи не зцілиться, не позбувшись комплексів колоніалістів.

У посланні Тімоті Снайдера до німецької нації (і, додамо, Європі) мене хочу звернути увагу на  декілька моментів. По-перше, видається, що незалежно від фактологічного наповнення представленої парадигми, вона не підлягає верифікації, оскільки є ідеологічною конструкцією; по-друге, попри всі старання доповідача, з його апеляцією до особистого досвіду і національної спадщини, не вдається остаточно позбутися відчуття, що американський місіонер намагається донести слово істини темним німцям; по-третє, насторожує радикальність озвученого послання: якщо вина німців перед українцями мало не затьмарює Голокост, то їх (німців) м'якотілість у відносинах з Росією (потурати колоніальним комплексам німців) являє собою злочин проти людства і людяності.

По суті, американський вчений за допомогою запропонованої інтелектуальної конструкції сформулював ідеологічний відповідь на російську парадигму Великої Вітчизняної війни (в якій, за словами Володимира Путіна, Росія перемогла б і без України) і пов'язав майбутнє Європи з долею сьогоднішньої України, чітко позначивши сили добра і зла (за допомогою маркера Голокосту). Яка з цих двох парадигм для України небезпечніші, судити не беруся.

Найбільше ж насторожує те, що, по-четверте, Снайдер звертається з приводу долі України до Німеччини і, побічно, до Росії, начисто позбавляючи нашу країну політичної суб'єктності. У промові американця Україна завжди (!) представлена тільки як об'єкт чиїхось інтересів (Сталіна, Гітлера, Німеччини, Росії), а сам Тімоті перетворює її на інструмент геополітичного впливу.

Чи варто пишатися приготованою нам роллю добрива в підготовці чужого геополітичного врожаю?

До речі, чомусь всі представляють Тімоті Снайдера як професора Єльського університету, забуваючи, що він є і членом Ради з міжнародних відносин (CFR) одного з найпотужніших клубів глобалістів, що об'єднує в якості своїх членів такі знакові постаті як Біл Клінтон і Джордж Сорос. Однією з головних завдань CFR, що вирішуються в рамках одного з його аналітичних центрів, який носить назву «Дослідницька програма Девіда Рокфеллера», є формування програм глобального управління.

Читайте також:

Ще раз про відповідальність інтелектуалів

Європа і Німеччина: комунікативний світанок?

 
Дивитись всі блоги