Головна » Блоги » Як буддизм пішов з Донбасу

Як буддизм пішов з Донбасу

05.04.2016
15463

До 2014 року Донецька область була найбільш буддійською в Україні за кількістю громад різних напрямків, які активно вели свою діяльність з 1990-х. Ще два роки тому 20 з 59 офіційно діючих в Україні буддійських організацій знаходилися в Донецькій та Луганській областях. Там же діяв принаймні один монастир (єдиний в Україні, який був внесений до звіту Мінкультури за 2014 рік), а одна з організацій претендувала на статус Духовного управління, хоча офіційно такого статусу не мала. Сьогодні ситуація різко змінилася у зв’язку з переходом частини Донбасу під контроль «ДНР» та «ЛНР». Так, буддизм, вочевидь, не став традиційною релігією в «Л/ДНР», хоча закон про свободу совісті там поки що тільки обговорюється та, судячи з усього, буде розроблений на основі «Закону про свободу совісті і релігійні об’єднання» РФ, де є формулювання «християнство, іслам, буддизм, іудаїзм та інші релігії, що складають невід’ємну частину історичного спадку народів Росії».

Повертаючись до Духовного управління буддистів України, слід зазначити, що воно було зосереджене навколо монастиря Шейчен-лінг в Донецькій області та особи його настоятеля Дорже Жамбо Чойдже-лами. Настоятель, окрім своєї діяльності в буддійських колах, також був відомий як український націоналіст, і ДУБУ неодноразово висловлювалося на підтримку націоналізму, правих в’язнів тощо. Після початку АТО монастир, що перебував у зоні активних бойових дій, призупинив роботу, а Дорже Жамбо Чойдже-лама (в миру Олег Мужчіль) приєднався до ДУК «Правий сектор», очоливши там один з підрозділів. 2015 року лама, відомий під псевдонімом «Лісник», займався підготовкою резервістів ДУК «ПС», однак його діяльність потрапила в поле зору СБУ в зв’язку з імовірною участю в незаконних збройних формуваннях. Під час спроби затримання він був убитий у Києві. Послідовники лами продовжують публічну активність, організують заходи в Києві та інших містах України, також триває робота сайту Духовного управління.

Ще одним значним буддійським центром в регіоні було місце шляху ордену Ніппондзан Мьоходзі в селі Паньківка Луганської області. Цей орден, що продовжує нітіренівську традицію, має багатолітнє представництво в Україні, сюди неодноразово приїздив його голова Дзюнсей Терасава. Зокрема, востаннє він був у Донецькій і Луганській областях 2014 року, очоливши «Марш миру й солідарності в Україні». Цей марш закінчився в середині квітня якраз у Паньківці, де на той момент вже понад 10 років тривало будівництво буддійської ступи й парку. Пізніше в Паньківці було розміщено казачий загін, що зайняв приміщення громади, а її члени виїхали з підконтрольної «ЛНР» території. Сьогодні на територіях, підконтрольних «ДНР» та «ЛНР» громади Ніппондзан Мьоходзі не ведуть активної діяльності, монахи виїхали в Україну та в інші країни (як і численні миряни). Сама Паньківка лишилася значної частини населення, оскільки там тривалий час було одне з найбільш «спекотних» місць бойових дій (село знаходиться неподалік від Станиці Луганської). Основне місце шляху в Україні було перенесене до Черкаської області, де наразі живуть і монахи з Донбасу. Близько тижня тому країну знову відвідав Дзюнсей Терасава.

На території, підконтрольній «Л/ДНР», перебували громади й інших буддійських організацій, які сьогодні також заморозили чи майже заморозили свою діяльність. Більшість відомих буддійських діячів, у тому числі відносно лояльний до посталого режиму майстер дзогчен Ігор Берхін, утримуються від поїздок на підконтрольну «Л/ДНР» територію. Активні представники громад також виїхали з зони АТО, створили власні проекти в інших областях. Груп, які бажали б узяти на себе розвиток буддизму в рамках «республіканської» парадигми, поки не знайшлося. Буддійське життя в регіоні зупинилося.

Читайте також:

Церкви в Криму та на Донбасі. Гарних новин немає

Наслідки реалізації доктрини "русскій мир"

 
Дивитись всі блоги