Колись я присвятив жіночій логіці досить розгорнуте міркування, яке позначив як вступ у феноменологію жіночого мислення для мислення чоловічого. Бог знає, наскільки глибоко я зміг проникнути в ці чудові нетрі, але деякі речі надто очевидні й занадто часто використовуються прекрасною половиною людства, щоб їх не помітити. Якщо, наприклад, жінка вирішила примусити чоловіка що-небудь зробити, то вона (мова йде про розумну жінку!) надасть йому можливість вибору в обмін на «невеликі» поступки. Приміром: «я відпущу тебе з друзями на дводенну риболовлю, якщо ти завтра не підеш з ними на футбол». Для чоловічого розуму (абстрактно-стратегічного) йдеться про цілком вигідну угоду. Для жіночого (конкретного) — про досягнення миттєвого результату при загальній проблематичності перспективи: на футбол ви не підете вже зараз (зателефонуєте в цей момент друзям, які чекають на відповідь), а риболовля, звичайно, буде... Але хтозна які додаткові обставини з’ясуються.
Такі думки не залишали мене під час читання «плану з деокупації» заступника голови Верховної Ради України Оксани Сироїд, що складається з 5 пунктів: визнання окупації частини України Росією та ізоляція Донбасу; впровадження воєнного стану і введення на Донбас ЗСУ; визначення міри відповідальності кожного жителя окупованих територій, зокрема «вчителів, журналістів і директорів шахт», які на невизначений термін обмежуються в правах, насамперед «у праві вільного переміщення»; вибори й відновлення українського суверенітету. Автора «плану» трохи бентежить позиція «міжнародних партнерів», для яких він буде, цитую, «не зовсім прийнятний», але «виправдовуватися нам нема за що».
І дійсно, односторонній вихід з міжнародного договору, підтриманого Радою безпеки ООН, обмеження прав людини для мільйонів українців та ін. — це, врешті-решт, дедалі м'якіше, ніж спіч А. Парубія, який вирішив «обмежити жителів Східної України в праві голосу з питань державного розвитку» (так зрозуміла дещо плутану «розповідь про бабусю» Спікера ВР Депутат фракції лівих в німецькому парламенті Інге Хьогер).
Тим більше, як я підозрюю виходячи зі сказаного вище про жіночу логіку, нічого після «пункту 1» О. Сироїд і не цікавить. Чотири пункти з «плану» — це обіцянка тієї самої «риболовлі», якої, зі зрозумілих причин, ніколи не буде. А ось «визнання окупації» та ізоляція Донбасу — те, що потрібно автору плану прямо зараз. Причому не буквально. Упевнений, що настільки інформована людина, як Оксана Сироїд, прекрасно розуміє неможливість для України і остаточного розриву з Росією, і повної ізоляції Донбасу. Однак про це повинні сказати інші — наприклад, Президент. І тоді, гляди, це позначиться на рейтингах «Самопомочі» (зросте) і БПП (знизиться). Дуже схоже на те, що саме цей пункт, нехай і прямо не задекларований в «плані», є головним. Сумно, що на догоду миттєвим політичним вигодам політики такого рівня і солідні видання, подібні «Дзеркалу тижня», що підтримують їх, нехтують долею мільйонів своїх співгромадян.
Читайте також: