Наприкінці квітня Комісія Сполучених Штатів із питань міжнародної релігійної свободи випустила щорічний звіт про стан релігійної свободи у світі. Цього року автори звіту могли отримати інформацію про нашу державу від найпотужніших американських фахівців, що відвідували Україну протягом 2018 — початку 2019: посла США з питань міжнародної релігійної свободи Сема Браунбека, засновника Офісу Державного департаменту США з питань релігії та глобальних справ Шона Кейсі та його колеги Хосе Казанови, який є одним з найвідоміших американських спеціалістів із релігійної ситуації в Україні. Українська ситуація дійсно знайшла своє місце у звіті, але як частина російського кейсу.
Російську Федерацію автори звіту пропонують внести до переліку держав, які потребують особливої уваги американського уряду щодо питань свободи совісті. І не лише через релігійні утиски в Криму та на Донбасі. Причиною такої уваги є загальноросійський підхід до питань свободи совісті, утиски «нетрадиційних» релігійних меншин, переслідування свідків Єгови, саєнтологів, послідовників кількох мусульманських напрямків.
Разом із тим, уже в загальній частині згадані викрадення людей у Криму, репресії та експропріації на Донбасі. В деталізованому звіті згадуються неможливість перереєстрації УПЦ КП в Криму, переслідування на півострові свідків Єгови. Анклавам російських сепаратистів на Донбасі присвячений окремий параграф. Цікавим є саме визначення «російські сепаратисти», також у тексті зустрічається визначення «окуповані Росією сепаратистські парадержави ЛНР та ДНР на Сході України», що є більш суголосним українській політиці визначення цих самопроголошених утворень. Згадані перипетії з прийняттям постанови про перереєстрацію релігійних організацій на території, підконтрольній ЛНР, а також про подальшу відмову в перереєстрації протестантським організаціям, конфіскацію церковного майна та будівель в «ЛДНР». Дещо дивним у розділі, присвяченому Росії, виглядає згадка про отримання ПЦУ томосу про автокефалію та позиції УПЦ (МП) в цьому питання. Втім, спеціального розділу щодо України у звіті нема, та й саме питання розглядається як таке, що стосується не лише американсько-українських відносин, а й американсько-російських.
Усі ці порушення права на свободу совісті та віросповідання, на думку авторів звіту, є підставою для наступних рекомендацій до уряду США:
- закликати російський уряд привести законодавство з протидії екстремізму до міжнародних стандартів у галузі прав людини;
- просити російський уряд звільнити Денніса Крістенсена, Івана Маціцкого та інших релігійних в’язнів сумління в Росії;
- закликати росіян дозволити заснування в Криму міжнародного моніторингового центру, що буде відстежувати дотримання прав людини на цій території;
- визначити відповідальних за суворі порушення прав людини в РФ, заморозити їх рахунки та заборонити в’їзд на територію США;
- працювати з європейськими партнерами в питаннях запровадження додаткових санкцій щодо РФ, пов’язаних із порушеннями релігійної свободи.
Отже, на відміну від щорічного звіту Держдепартаменту США, в цьому звіті згадані не всі країни, а лише найбільш проблемні, з якими Америці потрібно працювати в питаннях релігійної свободи найбільш щільно. І України в цьому переліку нема, на відміну від Росії. Втім, українське питання розглядається саме в російському контексті. З одного боку, це важливо через можливість опосередковано впливати на РФ та намагатися підсилити український вплив у Криму та на Донбасі. З іншого боку, це свідчить про те, що українська тема для США входить в орбіту американсько-російських відносин, а не є цілком самостійною. Навіть такі питання, як автокефалія ПЦУ, записані в розділі звіту про Росію. Це робить позицію України вразливою, оскільки ставлення США до нашої держави залежить від інтересів США в Росії та може змінюватися залежно від поточних американсько-російських відносин.
Читайте також: