Головна » Блоги » Релігія в Україні: остання статистика

Релігія в Україні: остання статистика

21.05.2019
614

Щороку Міністерство культури публікує звіт про мережу релігійних організацій, який дає нам поживу для міркування. Загалом цей звіт є одним з важливих джерел, які дозволяють зрозуміти приблизне співвідношення сил різних релігійних громад в Україні, поряд із соціологічними опитуваннями. Звіт про мережу релігійних організацій менш відповідає динаміці настроїв у державі, але суттєво доповнює розуміння релігійної палітри. Наприклад, уже неодноразово соціологічні опитування казали нам, що мусульман в Україні 0,0%, що може створити уявлення, ніби мусульман нема взагалі та звертати на них увагу не треба. Тоді як державна статистика каже, що на 1 січня 2019 року в Україні було 265 мусульманських громад, не враховуючи тих, що перебувають на непідконтрольній території. Це вже близько 0,75% від усіх релігійних громад — не дуже багато, але вже зовсім інша картина.

Цьогорічна статистика має цікаву особливість через нещодавні ініціативи навколо православних церков. Перш за все, 2018-й — це останній рік, коли православні церкви існували під звичними назвами та з відповідними статусами. Оскільки в грудні 2018-го УПЦ КП та УАПЦ об’єдналися в єдину церкву, то слід очікувати їх зникнення зі статистики наступного року. Тобто замість 5363 громад УПЦ Київського патріархату та 1171 громад Української автокефальної православної церкви можна очікувати на принаймні 6500 громад УПЦ (ПЦУ). З іншого боку, наразі далеко не всі громади УПЦ КП та УАПЦ перереєструвалися як парафії нової церкви. Чи встигнуть вони до кінця року це зробити? А якщо не встигнуть, то як їх рахуватимуть? І чи будуть такі громади, які свідомо не захочуть до нової церкви, чи то через присутність у ній небажаних персон, чи то через відсутність патріаршого статусу ПЦУ, чи ще з яких міркувань.

Статистика, яку ми матимемо за рік, також має відповісти ще на одне питання — яка кількість громад та єпархій УПЦ (МП) увійде до нової церкви. Наразі статистика переходів від держави та статистика від самої УПЦ (МП) дуже відрізняється, ледь не в 5 разів. Але до звіту має увійти та кількість громад, які підтвердять зміну юрисдикції документально. Нагадаю, що згідно нових законодавчих норм, для зміни підпорядкування треба заручитися підтримкою 2/3 громади, тобто це буде робити важче, ніж раніше, коли достатньо було зібрати підтримку більш ніж половини громади. Ще один цікавий потенційний наслідок переходів — у кожному випадку зміни юрисдикції на місці однієї громади може виникнути дві. Адже якщо частина громади не хоче змінювати юрисдикцію, вона може утворити нову громаду паралельно з тією, що змінила юрисдикцію. Тобто внаслідок переходу 1000 громад з УПЦ до ПЦУ ми можемо отримати 2000 громад. З одного боку, це подрібнить громади, а з іншого — Україна точно може вирватися на перше місце у світі за кількістю православних громад, із відривом випереджаючи Росію. А у випадку обіцяного новим президентом повернення Криму та Донбасу, кількість православних громад становитиме більш ніж 20000. Україна в такому випадку може стати водночас найбільшою православною та баптистською країною Європи за кількістю громад. Звісно, кількість — це ще не якість, але кількість не обов’язково і заперечує якість.

Третє питання, теж пов’язане з православ’ям — із якими назвами церкви закінчать 2019 рік. Чи втримає свою назву Українська православна церква (до якої зазвичай прийнято було додавати МП), чи вона увійде до 2020-го як РПЦ в Україні, або Український екзархат РПЦ? Відповідний закон набув чинності, але його реалізація призупинена внаслідок постанови суду, і не відомо, чи захоче суд цю постанову скасовувати, чи не переросте вона в остаточне скасування необхідності перейменовувати громади? Крім УПЦ (МП) є й інші релігійні організації, центр яких перебуває в Росії — чи змінюватимуть вони назву? Далі, чи існуватиме в назвах православних церков в Україні слово «Патріархат»? Таке може статися у трьох випадках — або в разі відходу патріарха Філарета від УПЦ (ПЦУ) та збереження самопроголошеного патріаршого статусу, або в разі отримання патріаршого статусу однією з церков, які нині очоюлюються митрополитами. Це може бути ПЦУ, якщо вона зможе об’єднати більшість громад навколо себе, або й УПЦ (МП), якщо отримає автокефалію від РПЦ чи якимось іншим чином. Повністю заперечувати такий, хоч і малоймовірний на сьогодні варіант, не варто. Подивимося, яким буде результат турне Кіпрського архиєпископа Хризостома, який наразі взявся вирішити питання кризи в православному світі. Третій варіант — якщо статус патріархату отримають українські греко-католики, і про це теж останім часом чимало говорять. У такому випадку обидві гілки українського греко-католицизму можуть об’єднатися в єдину церкву приблизно з 4000 громад.

Зміни у статистиці релігійних громад не обов’язково збігатимуться з результатами соціологічних опитувань, десь підтверджуючи їх, а десь — ні, адже динаміка настроїв і динаміка юридичних дій, які з цих настроїв можуть витікати, є різна. Втім, наступного року розстановка сил в українському православ’ї та в релігійній палітрі загалом напевно буде інакша, ніж на початок 2019 року. Залишається питання, чи залишатиметься релігійна ситуація під такою пильною увагою українців, чи ажіотаж знизиться, і віруючі матимуть змогу самотужки вирішити свої церковні питання.

Читайте також:

Українське питання в контексті релігійної свободи в Росії

Кому вигідний церковний популізм

 
Дивитись всі блоги