Через майже півроку після виборів і майже чотири місяці після інаугурації новий польський президент відвідає Київ. Весь цей час українське суспільство, наші друзі та й «доброзичливці» гадають, чи зміниться і як зміниться українська політика Варшави після ротації влади на берегах Вісли.
З одного боку, лідер політичної сили, що тепер майже одноосібно урядує у Польщі (PiS) Ярослав Качиньський підтримував майдан безпосередньо в Києві тієї бурхливої зими 2013-2014 рр (за що, наразі, дістав свою порцію критики), а Польща з початку ХХ століття, з часів союзу Ю. Пілсудського і С. Петлюри, кровно зацікавлена у сильній Україні, щод перекласти на неї функції «східного форпосту Європи», функцію, яку сама Польща виконувала з часів Кревської унії, стаючи стіною перед татарами, московитами, турками, більшовиками, тим самим захищаючи Європу від різноманітних загроз зі Сходу. Саме ця історична місія, доволі успішно виконана, немалою правда ціною, у великій мірі й сформувала Польщу й поляків. Сьогодні бачимо, що поляки мають рацію.
До того ж, не варто забувати, що новий польський уряд багато хто вважає більше орієнтованим на Вашингтон, ніж Брюссель. А візит президента Дуди відбувається акурат після відвідання Києва віце-президентом США Джо Байденом. Стратегічна підтримка і тактична критика чинної української влади з боку США, здається, те ж будуть визначати в певній мірі інтонації і тонації польського очільника в Києві.
Зрештою, головним і найбільш актуальним на сьогодні спільним знаменником для стосунків офіційних Києва і Варшави є протистояння експансіоністським і неоімперським амбіціям Москви. У Польщі надто добре пам’ятають 1795, 1920 і 1939 роки, тому як ніхто інший розуміють сьогоднішні відчуття і становище українців.
З іншого боку, перед візитом на пана президента тисне цілий ряд факторів, які теж можуть негативно вплинути на розвиток двосторонніх стосунків і польської підтримки України.
Польсько-українські стосунки надто довгі і складні, щоб бути ідеальними. Чи не найбільш кровоточива рана на тілі нашої спільної історії – це відомі події на Волині в 40 роках ХХ століття. Зокрема, польські медіа напередодні візиту нагадували своєму президенту про зміни в українському законодавстві, відповідно до яких вояків УПА визнають борцями за українську незалежність. Як пише тижневик «Polityka», відтепер «Відповідно до букви закону критика дій ОУН УПА переслідується за законом». Це дуже бентежить поляків. Питання Волині тепер знову в глухому куті. З одного боку новий консервативний уряд Польщі буде куди більш жорстким щодо історичної політики, ніж попередній, і куди менш схильний до історичних компромісів в ім’я сьогодення. На мою думку, Україна зобов’язана в цьому питанні, по-перше, максимально прибрати це питання з суспільного дискурсу і перемістити його в академічну, фахову площину, вийняти, наскільки це можливо, цю тему з вуст політиків і передати історикам; а по-друге, винести за дужки питання волинської трагедії, виокремити її з загального питання про УПА, визнати це трагічним і катастрофічним винятком, вибачитись офіційно. Я розумію всі українські аргументи про те, що подібна акція була спровокована польською політикою тощо, але чи може щось виправдати подібні дії, хай і борців за нашу незалежність? У будь-якому разі це питання традиційно стоїть за спинами українських та польських політиків на кожній зустрічі.
З цим, а може і не тільки з цим, пов’язано і певне підвищення градусу антиукраїнських настроїв в самій Польщі. Це особливо стосується сусідніх з Україною воєводств. Останнім часом випадки ксенофобії стають дедалі частіше темою газетних шпальт і інтернет-порталів. Це побутові речі, які мають під собою три причини. По-перше, це некоректність поведінки українців. Декілька конфліктів були зафіксовані на ґрунті червоно-чорного прапора у руках чи кімнатах українських студентів, що вчаться у Польщі. Поляки нормально реагують на синьо-жовтий стяг, але вкрай болюче на червоно-чорний (див. попередній абзац). По-друге, це загальна ситуація з мігрантами, що в останні місяці є вкрай болючим для Європи. Ну і по-третє, наші «спільні друзі» не сплять і намагаються вбити кілок до польсько-українських стосунків. Недарма, наприклад, з Польщі наприкінці тижня вислали кореспондента пропагандистського російського каналу RussiaToday.
Наступний пункт, що гратиме не на користь України – це об’єднані європейські санкції щодо Росії. Обговорення їх продовження заплановано на понеділок у Брюсселі і, за інформацією того ж таки польського тижневика «Polityka», шанси на непродовження є високими, як ніколи з початку анексії Російською Федерацією українського Криму. І в разі несприятливого для України рішення в Брюсселі, польський президент буде змушений корегувати свою риторику. Тим більше, що і всередині країни фермери все більше тиснуть на уряд, акцентуючи увагу на втрати польського бізнесу від санкцій. Враховуючи п’ятничні акції протесту у Польщі, спокуса принести в жертву українську політику на користь нормалізації внутрішньої ситуації у Дуди стає дедалі більшою. І це не на користь Україні.
І остання риска до загальної картинки, що передує візиту. Не так давно Польща провела другу хвилю евакуації етнічних поляків зі Сходу України. Але, на відміну від першої хвилі, коли евакуйовували поляків з окупованих територій, тепер були вивезені поляки Маріуполя. В Польщі ставлять питання: чи це означає, що Варшава вже не вірить, що офіційний Київ в стані забезпечити безпеку власних громадян і тим самим ставить під сумнів українську державність і суверенітет? І польські медіа тут радше переймаються, чи ця акція Варшави не була розцінена Києвом саме в такому світлі.
Що ж, як бачимо, перед візитом польського Президента до Києва є багато різних факторів, як оптимістичних, так і не надто. Це змушує нас дуже уважно дослухатись до того, що говоритиме вустами свого лідера один з наших головних союзників сьогодні, бо від цього, багато в чому, залежатиме наше завтра. Позаяк наша головна сила у міжнародній політиці поки що, на жаль, не в нас самих, а в наших друзях. І Польща тут останні роки грала одну з провідних скрипок. Тож прислухаємось до грудневого полонезу з-над Вісли на берегах Дніпра.