https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cgrnje93dd4o
Нова Карабахська війна тривала трохи більше доби: невизнана республіка погодилася скласти зброю та розформувати збройні підрозділи. 21 вересня представники Азербайджану та карабахських вірмен обговорять своє тепер уже спільне майбутнє. Головне питання, яке вони вирішать, — що буде далі з жителями Нагірного Карабаху.
Азербайджан давно чекав цього дня і всіляко наближав його. Друга Карабахська війна 2020 року закінчилася перемогою Азербайджану — країна повернула собі частину територій у самому Нагірному Карабаху та прилеглі до нього райони. Тоді, щоб покласти край війні, глави Вірменії та Азербайджану за посередництвом Росії підписали спільну заяву, а в Карабах увійшли російські миротворці, які мали стежити за тим, як дотримується режим припинення вогню.
Дотримувався цей режим погано: повідомлення про локальні перестрілки та інциденти з'являлися регулярно і особливо почастішали останні місяці. Хоча Азербайджан здобув перемогу у війні, вона не була повною: мирний договір з Вірменією так і не був підписаний, тому що країни ніяк не могли домовитися про долю більш ніж 100 тисяч жителів Карабаху, які є етнічними вірменами.
Азербайджан подібні обставини не влаштовували. Майже рік тому він перейшов до активних дій. Обстановка здавалася Баку вдалою: Росія зайнята війною проти України, тому на вірмено-азербайджанський конфлікт вона не має ані сил, ані часу. З грудня минулого року азербайджанці заблокували єдину дорогу, яка пов'язувала Степанакерт (Ханкенді) — столицю невизнаної республіки — з Вірменією. Вірмени Карабаха називали її «дорогою життя»: нею доставлялися продукти, медикаменти, люди виїжджали на лікування та поверталися додому. Коли шлях був відрізаний, всі поставки з Вірменії припинилися, а Карабах поринув у гуманітарну кризу.
Азербайджан вимагав повного контролю за перевезеннями та пропонував інші маршрути, вірмени принципово відмовлялися. В останні тижні багато родин недоїдали.
Те, що Азербайджан вважав незаконними збройними формуваннями, а вірмени — армією оборони, озброєна рештками старої радянської техніки, з кількома тисячами бійців із легким стрілецьким озброєнням та мізерним боєзапасом. У перші години операції азербайджанська армія взяла під контроль повітряний простір, придушивши системи протиповітряної оборони вірмен.
Азербайджан фактично пред'явив ультиматум — розформування органів влади, повне роззброєння армії Карабаху та виведення військ Вірменії. Вірменія стверджує, що її військових у Карабаху немає. Швидка згода карабахського керівництва на умови Баку означає не що інше, як капітуляцію, і говорить про нездатність місцевих вірменських сил чинити опір.
21 вересня в азербайджанському місті Євлах представники Карабаху та Азербайджану сядуть за стіл переговорів. Але переговорами це можна назвати з натяжкою: одна сторона має силу й повну свободу дій, друга — ніяких козирів. У цих умовах Баку може просто диктувати свої умови та ставити ультиматуми. Ще у жителів Нагірного Карабаху є страх, що люди будуть зазнавати масових переслідувань та арештів.
Баку постійно обіцяє, що вірмен Карабаха матиме ті ж права, що й громадяни Азербайджану. Ці заяви ніяк не заспокоюють вірмен і звучать як глузування, особливо після появи повідомлення про те, що азербайджанців, які написали негативні пости про воєнні дії в Карабаху, «запросили на бесіду» до Служби державної безпеки.
Читайте також:
Нова ескалація у Нагірному Карабаху
На італійському острові Лампедуза мігрантів стало більше, ніж жителів острова