За Л.Хадаром
Хвилювання, з яким дипломати та експерти відреагували на новину щодо укладеного минулого тижня за посередництвом Китаю дипломатичної угоди між Саудівською Аравією та Іраном, могло б привести до висновку, що «рукостискання, побачене в усьому світі», не тільки призведе до миру між наймогутнішими. арабо-сунітською державою, Саудівською Аравією, та персько-шиїтським гегемоном, Іраном, але також змінить регіональний баланс сил, якщо не всю міжнародну систему, відсунувши на другий план Сполучені Штати та створивши основи Pax Sinica на Близькому Сході.
У певному сенсі це пробудило спогади про історичну подію: укладену за посередництвом США єгипетсько-ізраїльської мирної угоди, яка створила основу для арабо-ізраїльського світу і трансформувала Близький Схід, витіснивши Радянський Союз з регіону і зробивши Вашингтон гегемоном у цій частині світу.
Та угода 1979 року, укладена за сприяння тодішнього президента США Джиммі Картера, стала подією, яка вразила світ. Воно було укладено на тлі холодної війни, після війни Судного дня 1973 року (яка посилила ядерну напруженість між двома наддержавами) і після раннього і дорогого дипломатичного і військового втручання США на Близькому Сході, що підірвав позиції Америки в арабському регіоні.
Тільки після успішного дипломатичного тріумфу 1979 року Вашингтон встановив свою домінуючу роль на Близькому Сході, за яку пізніше поплатився вищими дипломатичними, військовими та економічними витратами. До них відносяться зростання антиамериканського тероризму (зокрема 11 вересня), серія затяжних та руйнівних воєн на Близькому Сході та невдалі спроби відродити арабо-ізраїльський мирний процес. Все це зрештою призвело до дестабілізації регіону замість його демократизації та одночасного підриву глобального статусу США, у тому числі стосовно Китаю, що зростає.
Поки американці воювали та помирали у регіоні, Китай займався своєю справою. Він приєднався до Світової організації торгівлі (СОТ) 11 грудня 2001 року, рівно через три місяці після краху Світового торгового центру. Не стикаючись із серйозними військовими проблемами, він провів наступні два десятиліття, зміцнюючи свою економіку та перетворюючись на глобальну державу, готову конкурувати зі Сполученими Штатами. А завдяки американському військовому втручанню на Близький Схід, китайці отримали вільний доступ до енергоресурсів регіону. Хороша угода!
У публічному дискурсі зараз існує уявлення про те, що китайці тепер замінять Сполучені Штати в ролі лідера в регіоні: виступлять посередниками між саудівцями та іранцями, можливо, примирять арабів та ізраїльтян, забезпечать безпеку нафтових родовищ у Перській затоці, та використовуючи його потужність для Сходу.
Читайте також: