Вчора відбулася перша телефонна розмова Президента США Джозефа Байдена та китайського лідера Сі Цзіньпіна. Обидва політики вже зустрічалися раніше, коли Байден обіймав посаду віце-президента за часів Барака Обами, проте після вступу на президентську посаду вони ще не спілкувалися. На думку деяких експертів, три тижні знадобилося Адміністрації Байдена щоб узгодити позиції з союзниками, перш ніж організувати дзвінок на найвищому рівні. В результаті дзвінок відбувся напередодні китайського Нового року за місячним календарем, і як пишуть ЗМІ, - сторони почали з привітання одне одного з прийдешнім святом.
При цьому якщо китайські медіа та лояльні до КНР експерти говорять про дзвінок швидше в примирювальному тоні і з надією на подальшу співпрацю, то західні ЗМІ акцентують увагу на тому, що Байден висловив претензії до китайської політики щодо Гонконгу, Тайваню і Синцзяну, а також дорікнув китайській стороні стосовно нечесної торгової політики. Серед інших тем розмови були протистояння пандемії, змінам клімату та інші питання. Як відзначають і обидва лідери, і ЗМІ, в стосунках США і КНР тепер буде місце не тільки для конфронтацій, а й для співпраці, і жорстка політика Д. Трампа буде переглянута в бік взаємовигідної кооперації, хоча і без поступок в ідеологічній сфері.
Що стосується самого факту дзвінка, то вибір Дж.Байденом співрозмовників для телефонних розмов вже почав викликати питання якраз з боку союзників США. Так, ще раніше відбувся дзвінок з Володимиром Путіним, хоча Росія в цілому позиціонується швидше як противник, ніж союзник нової адміністрації Білого дому. При цьому досі новий Президент США так і не телефонував таким союзникам, як Туреччина та Ізраїль, і це вже використовують для внутрішньополітичної боротьби опоненти Р.Т. Ердогана та Б. Нетаньяху. На паузі поки тримаються і відносини з Іраном, де кожна зі сторін чекає від опонентів першого кроку. На даний момент можна прийти до висновку, що метою дзвінків є не стільки підтримка союзників, скільки пошук взаємних інтересів. Однак якщо подібна політика продовжиться, можна буде говорити вже і про зміну геополітичних пріоритетів США.