Головна » Блоги » Ви надто довго прожили в Німеччині, якщо ...

Ви надто довго прожили в Німеччині, якщо ...

02.05.2017
7672

Україна завмерла в передчутті Євробачення. Вже продані всі квитки (деякі пишуть, що і не існуючі також), вже принесені на Контрактову площу тюки з соломою для фанзони, заготовлені товари й вивчені п'ять слів для туристів англійською, розфарбована арка Дружби Народів, підписана петиція про перейменування її в арку Розмаїття ... вже чути, як шарудить мітла, змітаючи зі сцени останні порошинки, а освітлювачі занесли руку над вимикачем софітів. Усі буквально в одному подиху від цієї події ...

А в цей час «Deutsche Welle» розмістив матеріал із закликом німецького міністра внутрішніх справ Томаса де Мезьєра до початку суспільної дискусії про концепцію «Leitkultur» - домінуючої культури в Німеччині. Міністр висунув десяток ознак, ментальних і соціальних звичок, характерних для німців: вітання рукостисканням, відсутність звички ховати обличчя (до питання про дозволеність паранджі), орієнтованість на результат, спадщина німецької історії, особливе ставлення до Ізраїлю, культурне багатство, світоглядний нейтралітет, але знання що Німеччина сформована під християнським впливом, усвідомлення себе як частини Заходу. «Духовно, культурно і політично».

Навіщо Німеччині знадобилося так терміново самовизначитися? Відповідь знаходимо в проблемі напливу біженців-мігрантів. Тих, хто не інтегрувався, не освоївши набору «Leitkultur» - хотіли б депортувати, тому що компроміси в цій сфері навряд чи можливі. На якомусь етапі на початку 2000-них в заявах європейських політиків (А.Меркель, Н.Саркозі, Д. Кемерона) почали з'являтися висловлювання про провал європейської політики мультикультуралізму. І все частіше - звучати фрази про повернення до «європейського способу життя» ( «британського», «німецького» тощо).

Звичайно, питання це німецьким політикумом зараз виводиться в площину боротьби за владу, але чому це повинно бути цікаво українцям?

По-перше, в самий розпал євроінтеграційних процесів нам показують, що не сформулювати, не мати чіткого уявлення про себе, про свою культуру - це ризик не знайти загальних місць в культурному діалозі. Навіть якщо ми точно знаємо, що Україна - це Європа. Добре б точно уявляти, які цінності ми поділяємо.

По-друге, здається, що за метушнею скасування 2-го травня, позбавлення громадянства Артеменка і «райдужною» аркою, навіть за банальним потеплінням, що виманило із соціальних мереж завсідників «з твердою життєвою позицією» на вулиці і в парки - знову забувається про те, що створення національної культури - це щоденна праця, яка вимагає самовизначатися щохвилини.

І, по-третє, можливо тоді приставучі меми з Інтернету на тему «Ти українець, якщо ...» перестануть бути такими:

«Якщо не роздумуєте: ВИПИТИ оковитої, закусивши салом, чи ні...

Якщо не довіряєте плешивим комсомольцям...

Якщо здогадуєтесь, що столиця України вже не Харків...

Якщо основними словами у вашому лексиконі є клятий москаль, файна дівка, міцна горілка, хліб, сало з цибулею, гульки по повній торбі …

Якщо не хочете повертатися на батьківщину…»

Читайте також:

Довіра як індикатор європейськості України

Мова як маркер національної ідентичності

 
Дивитись всі блоги