Головна » Блоги » Всесвітній день біженців

Всесвітній день біженців

21.06.2017
8560

На тлі збройних конфліктів на Близькому Сході і в Африці на береги Європи вже кілька років набігають все нові й нові хвилі мігрантів, спричиняючи велику міграційну кризу. Країни Європи справляються з нею по-різному: одних Глава ООН Антоніо Гутерріш називає «гуманітарним лідером» в протистоянні кризі біженців , інші – переважно країни нової Європи – змагаються з Європейським судом за право не пускати біженців на свою землю. І це ще один вимір проблеми – релігійний, ціннісний. Європейська комісія в цьому місяці розпочала провадження проти Чехії, Угорщини й Польщі, які відмовляються приймати біженців за квотами, тому що вважають це питанням безпеки країни, побоюючись людей іншої культури і релігії.

Хто такий «біженець» визначає «Конвенція про статус біженців» 1951 року: «... в силу цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань ... »

Починаючи з 2000 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про Всесвітній день біженців (World Refugee Day), він відзначається щорічно 20 червня (приєднавшись до вже існуючої дати Дня африканських біженців).

ЗМІ, НГО, активісти і політики в цей день, деякі неочікувано для себе, виявляють цю сумну тему, а ООН активно намагається залучити фінансування на свої проекти в цій сфері, в тому числі лякаючи статистикою. А дивуватися є чому: на 2016 рік Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) повідомляє, що кількість вимушених переселенців у всьому світі сягнула 65,6 млн. Близько 22,5 млн з них мають статус біженців, ще 40,3 млн – внутрішньо переміщені особи. Щодня в «полку прибуває» 28 тисяч осіб. Перефразовуючи Ремарка, переміщення одного біженця – це трагедія, а десятків мільйонів – лише статистика.

Ми часто забуваємо, що ця величезна кількість людей – не якась аморфна маса неписьменних і жебраків (які втратили все) людей. Це професіонали, фахівці в різних областях, це завжди потенціал для тих країн, куди вони переміщаються, і залежить все найчастіше від грамотної політики інтеграції людини в нове культурне середовище.

На разі ми спостерігаємо дивовижний феномен, появу нової ідентичності, ідентичності біженців на глобальному рівні. Йдеться не про боротьбу за права групи людей, які називаються біженцями, щоб відстояти їх у країнах переміщення, а про прояв себе у абстрактних сферах. Яскравий тому приклад - безпрецедентний виступ на літніх Олімпійських іграх 2016 року в Ріо Олімпійської збірної біженців.

Для України названа проблема не віртуальна. По-перше, в країні 2,7 тис. іноземців мають статус біженця, а по-друге, через військові дії наша країна «познайомилася» з внутрішнім переміщенням. ЗУ «Про забезпечення прав и свобод внутрішньо переміщеніх осіб» визначає ВПЛ як «громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру». Таких у нас в країні станом на 19 червня 2017 року, обліковано 1 586 709 осіб, або 1 276 743 сім'ї з Донбасу і Криму. Скільки виїхало з країни – це взагалі окрема розмова.

Але навіть 1,5 мільйона в межах окремої України – це дуже багато: це і група ризику для країни, і група з вибуховим позитивним потенціалом підприємливих та ініціативних громадян України. Тільки від грамотної політики країни залежить, що чекає на українських ВПЛ – капсулювання й корпоративна ідентичність, загартована в боротьбі за свої права, або включення їх у цивільні процеси і робота на розвиток тих приймаючих громад, куди перемістилися люди з Донбасу і Криму.

Читайте також:

Переселенцям переселитися нікуди, або як держава забезпечує право переселенців на житло

Про нові й старі цінності переселенців

 
Дивитись всі блоги