Головна » Дослідження » Глобалізація » МОЖЛИВОСТІ І КОРДОНИ СТРАТЕГІЇ САМООБҐРУНТУВАННЯ МОДЕРНА В ДИСКУРСІ ПРО МОДЕРНІЗАЦІЮ

МОЖЛИВОСТІ І КОРДОНИ СТРАТЕГІЇ САМООБҐРУНТУВАННЯ МОДЕРНА В ДИСКУРСІ ПРО МОДЕРНІЗАЦІЮ

26.10.2020
2723

Автор - Левицький В.С

Анотація: у статті аналізується еволюція дискурсу про модернізацію, в якому, як в одному з магістральних для модерного розуму, відбувається не тільки конституювання модерну, а й самого модерного розуму. Дискурс починається з класичних теорій модернізації, котрі намагаються відстояти універсалістські її розуміння. Цивілізаційний поворот Ш. Ейзенштадта відкриває можливості деконструкції універсалістських теорій модернізації та обґрунтування множинності модернів. Такі системні трансформації вказують не просто на корекцію теорій модернізації, а свідчать про глибинні зміни в саморозумінні модерну, принципах раціональності і формах ідентичності.
Ключові слова: модерн, універсальність, теорія модернізації, дискурс, множинність модернів.
Abstract: the article analyzes the evolution of the modernization discourse, in which, as in one of the mainstream for the modern mind, there is not only the constitution of Modernity, but also this mind itself. The discourse begins with classical theories of modernization, which protect an universal understanding of modernization. The civilizational turn of S. Eisenstadt opens up the possibilities of deconstructing universalist theories of modernization and substantiating the plurality of modernities. Such systemic transformations not only point to the correction of modernization theories, but also indicate profound changes in the self-understanding of Modernity, the principles of rationality and forms of identity.
Key words: Modernity, universality, theory of modernization, discourse, the multiplicity of Modernity.
Американський соціолог Дж. Александер пише, що термін «сучасність» «... з'явився в п'ятому столітті, коли недавно прийняли християнство римляни захотіли відділити свою релігійність від двох видів варварів, античних язичників і не звернених в християнство іудеїв» [1, c. 513]. За його ж думкою, в освітянської традиції сучасність вже ототожнювалася з «раціональністю, наукою і прогресом, що йде вперед» [там же]. Проте одна спільна риса в цих двох різних розуміннях терміна все ж таки присутня - ідея вододілу. Терміном «модерн» підкреслюється розрив з минулими часами, вказується на його інакшість по відношенню до традиції і робиться особливий акцент на відділенні «сучасності» від інших часів.
Повну версію статті читайте тут:

http://www.vestnik.vsu.ru/pdf/phylosophy/2020/03/2020-03-04.pdf