Головна » Блоги » Навколо закону про «російсьу націю». Ризики для України

Навколо закону про «російсьу націю». Ризики для України

10.06.2017
5793

У листопаді минулого року в російських ЗМІ з'явилися повідомлення про можливу розробку закону «Про російську націю» і обговорювалися його можливі контури. Вже тоді було зрозуміло, що закон несе потенційні загрози для України, що нами було відразу ж зазначено: «... В залежності від визначення російської нації в «законі про націю» трактуватемться і територія, на яку поширюється його дія. При деяких трактуваннях Україна частково або повністю може виявитися в сфері дії закону ...».

За 8 місяців про розробку закону стало відомо трохи більше. По-перше, у нього змінилося назва: тепер це законопроект «Про засади держнацполітики». Рішення закономірне і цілком адекватне, тому що РФ багатонаціональна держава й не всі національні республіки готові зрозуміти і прийняти «єдину націю». По-друге, під час обговорення концепції закону в раді з міжнаціональних відносин при президенті РФ представники РПЦ заопікувалися долею «руского міра», в який вони включають всіх росіян, в тому числі й тих, що живуть за кордоном. Про об'єднавчу роль російського народу, мови і культури в «руском мірє» говорив керівник синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством та ЗМІ Володимир Легойда.

Створення цього закону активно підтримує і президент РФ Путін. В одному з нещодавніх виступів він заявив: «Російську державність неможливо уявити без духовного, історичного досвіду Російської православної церкви. Ми знаємо, як крихкий громадянський мир і ніколи не повинні забувати про те, як затягуються рани розколів. Саме тому наш спільний обов'язок робити все від нас залежне для збереження єдності російської нації», чим, у принципі, підтвердив свою риторику останніх 10 років. Також не слід забувати про досить відчутний вплив РПЦ на політику РФ, тому з більш-менш упевнено можна говорити про появу «руского міра» в тексті закону.

Для обґрунтування концепції цього закону РАН розробила і термінологічний словник. У ньому, зокрема, «російська нація», визначається як «цивільно-політична спільність, консолідована на основі історичної російської державності, члени якої мають рівні права незалежно від етнічної, расової і релігійної приналежності, загальні історико-культурні цінності, почуття належності до єдиного народу, громадянської відповідальності та солідарності».

І остання важлива подія в цьому ланцюзі. На початку червня Рада Федерації вирішила конкретизувати розуміння «русского мира» і спільно з експертами розробила документ про основи держполітики по роботі зі співвітчизниками. Необхідність пояснюється просто – на сьогодні в Росії немає єдиного, чіткого розуміння, що таке «рускій мір» і немає юридичних документів, що регламентують це питання. Тобто слід очікувати вже найближчим часом документа, що визначає державну політику щодо «руского міра».

Звідси ряд висновків:

Вже скоро, ймовірно, на початку серпня, ми побачимо проект закону який, очевидно, буде відносити до «російської нації» всіх, хто входить в межі «руского міра» (в тому числі й Україну).

Якщо хтось вважає, що це «зовсім не важливо», то поспішаю засмутити таких людей: під егідою фонду «Рускій мір» працює 100 Російських центрів в 45 країнах і 145 Кабінетів Русского міра в 56 країнах – від Аргентини до Вірменії. Це колосальний за своєю потужністю інструмент впливу на зовнішню і внутрішню політику держав.

Про що це все свідчить? Дуже скоро в РФ на законодавчому рівні українці можуть стати складовою частиною «російської нації». Ми вкотре програли ще один фронт протистояння, загрузнувши у вирішенні нагальних і політично рейтингових питань (Другої світової, УПА та інших).

Тому, коли Путін говорить «наша Анна», він не жартує, він продовжує конструювати соціальну реальність і підкріплює її законодавчими актами, на основі яких фонд продовжить працювати зі «співвітчизниками» за кордоном.

Читайте також:

Чому ви вважаєте, що щось знаєте?

Неприродний відбір: як розділяють народи і держави в XXI столітті

 
Дивитись всі блоги