Біда не в тільки в тому, що всі політичні сили в Україні виявилися тим чи іншим чином дискредитовані й показали свою нездатність до конструктивної діяльності на благо власної країни. Може навіть більшу загрозу являє собою те, що найщиріші патріоти (вірю, що такі в Україні залишилися і їх чимало) консолідуються сьогодні навколо таких сценаріїв розвитку подій, які приведуть до втрати незалежності.
Сценарій 1. Блокада до «переможного кінця».
Це сценарій, який сьогодні реалізується, а тому видається найбільш імовірним в найближчому майбутньому. Влада і блокадники «об'єдналися» в справі повного припинення вантажообігу з ОРДЛО. Зрозуміло, що цілі у «союзників» різні. У влади - зберегти обличчя й залишки електоральної підтримки, у ініціаторів блокади - припинити ситуацію «жаху без кінця» (нескінченної напіввійни, на якій наживаються олігархи і та ж сама влада) і, якщо вийде, зайняти місце влади.
Однак і перші, і другі мовчать про те, що товарообіг з Росією за місяці блокади виріс приблизно настільки, наскільки він знизився з ОРДЛО. Економіка України стрімко згортається, ми потрапляємо в усе більшу залежність від РФ, яка, завдяки блокаді, прибрала Донбас до рук. Розірвати порочне коло може офіційне оголошення війни, проте в цьому випадку саме Україна нападе на Росію - з усіма наслідками, що випливають.
Сценарій 2. Зняття блокади.
За цей сценарій стоять промисловці, частина українців і (тихо, про себе) влада. Проте силовий розгін блокади призведе до хаосу і сегментизації країни. Економіці буде винесено вирок, а до влади прийдуть або радикали (привід для Росії розпочати більш активні дії), або ті ж самі промисловці і проросійські політики. З усіма наслідками, що випливають.
Сценарій 3. Блокада-неблокада.
Влада і блокадники разом або окремо перетворюють блокаду на ще один вид нелегального бізнесу. Все, що економіці України необхідно, «по тихому» завозиться з РФ, а в Росію йде те, що вона навзаєм попросить. Протести далекобійників, шахтарів або металургів змушують політиків йти на компроміси. Корупція зростає, економіка згортається, західні партнери починають шукати радикальні способи позбутися нариву в серці Європи. З усіма наслідками, що випливають.
От і виходить, що навіть найщиріші почуття кращих громадян країни (а це і є паливо для реформ і розвитку) згоряють дотла без надії на поліпшення ситуації. Однак розчарування і аномія, якщо вони охоплять все суспільство – це справжній історичний вирок.
Читайте також: