Головна » Блоги » Ті країни, де населення не має можливості заробляти, зникають

Ті країни, де населення не має можливості заробляти, зникають

16.01.2017
9104

Чи усвідомлюємо ми ситуацію, в якій опинилася наша держава? Абстрагувавшись від миттєвої риторики «зрад» і «перемог», варто поглянути на глобальний контекст, в якому опинилася Україна. Часи, коли в Україні було дві відповіді на «найголовніше питання», безповоротно минули. Риторика «ми йдемо в ЄС і НАТО» чи «Росію і ТС» більш не відображає ані внутрішню дійсність,ані зовнішню по відношенню до України. Більш того, ці теми вже не натільки електорально привабливі, як три роки тому, і не поділяють країну навпіл.

Безумовно, поки що ця риторика - запорука потрапляння в ВР, ніша 8-10%, а вічні обіцянки "безвізу" навіть здатні забезпечити перебування у владі близько 5-7 років. Але чи варто голосувати за партії, для яких це межа мрій? Адже з боку все це виглядає, як спроба продати футбольні бутси безногим. За останніх три роки світ змінився дуже сильно, але ми залишилися на місці. Гасла, з якими діючі нині політики сформували апарат влади, вже не працюють, але нових немає.

Будемо відверті: того ЄС, з яким ми стали партнерами у 1994 році, вже не існує, як і не існує тієї України. І щоб не відкочуватися на 23 роки тому, скажімо простіше - України та ЄС зразка 2013 року вже немає. Ми відкотилися назад за багатьма (всіма?) показниками, за великим рахунком, безповоротно; озвучувані періодично терміни 15 - 25 років, через які Україна може вийти на колишні темпи зростання, в наших реаліях недосяжні.

ЄС, у свою чергу, відчуває системні проблеми з мігрантами - вони так і не стають "європейцями". "Внутрішньодержавні" процеси, якщо їх можна такими назвати, як то: єдина валюта, армія, конституція повністю або частково загнані в глухий кут. Посилюється тенденція виходу з ЄС і концентрація на внутрішніх проблемах країн-учасників. Усе це трансформує ЄС, можливо до невпізнання, в найближчому майбутньому. Відповідно, реалії долучення до «Європейської сім'ї» для нас у черговий раз зміняться, а ми не здатні адаптуватися швидко до мінливої ситуації. Риторика і гасла залишаються незмінними.

Росія за 25 років так і не змогла запропонувати хоч якийсь привабливий об'єднавчий проект (аналогічний ЄС?) На пострадянському просторі, не проросійський в своїй суті. Такому проекту варто було б враховувати не тільки економічні фактори, але й культурні (збереження ідентичності, мови, історії країнами учасницями). Виявилося, що дешеві енергоносії, відкриті ринки збуту товарів і послуг, невисокі податкові ставки, які надавала РФ, стали не першочерговими пріоритетами у виборі векторів зовнішньої політики України, тому що вироблені вони не на основі адекватних партнерських відносин. Ми стрімко почали схилятися до євроінтеграції, незважаючи на свій досить низький економічний розвиток, відсталість виробництва, наявність квот на продаж товарів в ЄС і високі податкові ставки. ГТС, якою чиновники і політики звикли розмахувати як прапором, дуже скоро втратить свій сенс, без російського газу це звичайний металобрухт, який нічого не вартий і схильний до швидкого руйнування. А будівництво "потоків" в обхід України йде повним ходом. Ми втрачаємо свою цінність і привабливість.

На сьогоднішній момент в Україні близько 350 (!!!) політичних партій, у них є програми, які ніхто не читав і, напевно, якась ідеологія, розробку якої вони замовляють технологам і самі іноді навіть не розуміють. Тому в цілому вся їхня риторика зводиться до «ми за все хороше, проти всього поганого», тобто банального миттєвого метання. До чого воно призводить - ми обговорювали в минулому блозі. Навіть такі топ-партії, як БПП, партія Президента, не мають ніякої ідеології в своїй основі.

Отже:

350 партій - це патологія. Наприклад, з огляду на тотальну війну з малим і середнім бізнесом (зноси МАФів, закриття флп, підвищення податків), практично жодна партія не виступила проти. Тобто, вони не представляють інтереси малого і середнього бізнесу? Такі ж приклади актуальні для лікарів, вчителів, науковців, пенсіонерів МВС - з усіх 350 не знайшлося тих, які б представляли інтереси цієї частини населення (здебільшого населення країни).

На сьогоднішній момент в Україні немає політичних партій, які б відстоювали інтереси населення, або якоїсь його частини. «Я не хочу утримувати безробітних», - заявив нещодавно прем'єр-міністр і всіх усе влаштувало. На сьогодні в Україні 1,66 мільйона безробітних, що дорівнює 1,66 мільйона виборців, думка яких нікого не цікавить.

Не варто спокушатися й вірити в міфічних «друзів України». Ми нікому не потрібні і, важливо зрозуміти, що крім нас самих, ніхто нам не допоможе. Пора відійти від статусу «прохача» і почати жити за своїми достатками, спочатку буде дуже важко, потім просто важко, і в перспективі, можливо, прийнятно. Але що відомо точно - ті країни, де населення не має можливості заробляти, зникають.

Читайте також:

Сколько украинцы тратят на своих чиновников

Как саммит Украина-ЕС фрустрировал страну



 
Дивитись всі блоги