Після проведення виборчої кампанії і обробки практично 100% протоколів, на порядку денному виникає наступне логічне запитання - формування коаліції. При тому, що і математичні (більше 250 мандатів) і політичні (відсутність необхідності вступати в будь-які союзи) аргументи говорять про те, що «Слуга народу», вперше в сучасній історії України після комуністичної партії, може сформувати монокоаліцію. Проте, західні партнери наполягають на створенні коаліції з «Голосом» Вакарчука, аргументуючи такий зовсім обов'язковий альянс необхідністю гарантії прихильності обраного курсу. По суті організовуючи таким чином реінкарнацію коаліції БПП і Народного фронту.
Всі ці події і рекомендації дуже нагадують відомі слова принца Саліна, героя фільму Лукіно Вісконті, за романом Дж. Лампедузи - "Леопард". У розпал революційної боротьби Гарібальді, Саліна, розуміючи, що політична реальність зазнає кардинальних змін, і в цих умовах він більше не зможе залишатися феодалом, сказав: «Щоб все залишилося як і раніше, все повинно змінитися». І дійсно, все змінилося - від двох фракцій, що зовсім недавно складали більшість в українському парламенті, в новому скликанні залишилася скромна фракція з 23 чоловік. На мажоритарних округах фіаско ще більш ілюстративне - тотальне ураження представників минулої влади, тих, хто програв свої округи журналістам, акторам, фотографам і т.д. Однак партнери, дають поради про формування коаліції, ймовірно, дуже зацікавлені, «щоб все залишилося як і раніше».
Напевно, їх можна в цьому зрозуміти - надто важливий українське питання в геополітичних стратегіях останніх років. Однак, українським політикам, що впливає на прийняття рішень щодо формату коаліції, слід звернути увагу, що виборець голосував саме за те, щоб ніколи більше не було як раніше. Їх переможні результати на виборах і є наслідок голосування проти курсу останніх п'яти років. Відповідно, можна спробувати реалізувати принцип ді Саліна, тим самим потрапивши зовнішнім Едвайзер, але в такому випадку результат до кінця (а може, й раніше) каденції буде ще більш жалюгідним, ніж у «попередники». Але можна для різноманітності спробувати хоча б раз реалізувати волю українського народу, побудувавши на цій основі національний консенсус