Спочатку три рази подумай і лише потім промовчи
Анрі Реньє
Останнім часом помічаю тривожну тенденцію: серед оточуючих мене людей (причому, незалежно від місця їхнього проживання) починає проявлятися так звана «спіраль мовчання» (цей термін запровадила німецький соціолог, дослідниця суспільної думки Е. Ноель-Нойман). Сутність «спіралі мовчання» полягає у тому, що більшість людей зазвичай намагаються уникнути потенційної соціальної ізоляції, тому, коли вони відчувають, що їхня думка, погляди відрізняються від думки оточуючої їх більшості, то, як правило, вони намагаються не розкривати публічно свої погляди. Проте «спіраль мовчання» починає закручуватись і тоді, коли люди не розуміють соціального контексту того, що відбувається в суспільстві, або коли складно знайти адекватну реакцію на поточні соціальні події. Я маю на увазі не лише політику, а й наші повсякденні практики (посилене, а іноді й гіпертрофоване занурення у свій внутрішній, індивідуальний світ, інтереси, уподобання тощо).
Почався процес підлаштовування під судження інших, проте не за рахунок всім добре відомого формального «одобрямс», а саме – мовчання. Як кажуть, «вити з вовками» (в контексті прислів’я «з вовками жити по вовчі вити», причому наводжу це прислів’я без будь-яких аналогій, а через справді влучний контекст) не зовсім приємний стан, але якщо він не під силу людині, яка не бажає розділяти тиражовані в суспільстві (соціальній групі, спільноті) думки, то можна і промовчати. Проте мовчати в цьому випадку не означає замовчувати. Люди мовчать, бо не знають, як реагувати на певні речі (політичні, соціальні, особистісні) – «хто правий?», «за що боролися?», «що відбувається?», «чим справа повинна закінчитися?», «хтось знає весь сценарій?» тощо і вічне «що робити?».
Чому це соціально небезпечно? По-перше, ситуація, коли одні люди орієнтовані на вираження своєї думки, а інші – ні, призводить до нарощування спіралеутворюючого процесу, в ході якого можливе встановлення домінування якоїсь однієї точки зору (ми це вже неодноразово проходили в різні історичні періоди існування нашої країни). По-друге, можливі маніпуляції з суспільною думкою, оскільки «чутно» представників тільки однієї точки зору, нехай навіть вони перебувають у меншості (бо більшість – мовчить).
По-третє, англійський соціальний філософ Томас Гоббс ще 1650 року писав, що мовчання можна трактувати як згоду, тому що, коли ти не згоден, то так легко сказати «ні» (звичайно, Т.Гоббс певним чином помилявся на рахунок легкості говорити «ні»), проте мало хто буде заперечувати, що «молчание – знак согласия». По-четверте, якщо якась тема або соціальна проблема активізує в суспільстві «спіраль мовчання», то ця проблема (тема) може становити серйозну загрозу стану суспільної згоди. Як на мене – це дуже тривожно, адже сприяє посиленню гоббсівської «війни всіх проти всіх» та знижує рівень соціальної довіри в суспільстві. А соціальна довіра, за великим рахунком, є тим чинником без якого неможливо згуртуватися перед тими труднощами, які нині вирішує наша країна, держава, суспільство.