Головна » Блоги » Спокуса для демократів, для лібералів безумство, або про новий світовий порядок

Спокуса для демократів, для лібералів безумство, або про новий світовий порядок

25.01.2017
7791

Якщо мені не зраджує пам'ять, то в романі Олексія Толстого «Гіперболоїд інженера Гаріна» крах старого світового порядку, який призвів, врешті-решт, до світової пролетарської революції, відбувався в декілька етапів. На одному з них посібники нових імперіалістів скористалися геніальним винаходом суперечливого інженера для будівництва надглибокої свердловини і дісталися до верхнього шару магматичного ядра Землі. За задумом радянського фантаста цей шар складався з практично чистого золота. Видобуваючи дорогоцінний метал в незліченних кількостях, лиходії наповнили ним світові ринки й обрушили ціни на золото. Потім вони за безцінь підступно викупили ВСЕ золото на планеті і, скориставшись монополією, спробували захопити світ. На щастя, радянські спецслужби і міжнародний робітничий рух встали на шляху імперіалістських мрій. (Пригадую цей сюжет не стільки з любові до радянської фантастики, скільки для того, щоб не вдаватися до більш серйозних прикладів з історії релігійних рухів).

Отже, що мали думати й відчувати люди, яким пропонували купити золото в десять, а то й в сто разів дешевше за звичну ціну? Природно, вони були здивовані, збуджені, багато хто вважав, що мають справу з не зовсім адекватними ділками. Але продавці пропонували власний погляд на звичні цінності, більш того, вони пропонували щось цінне. Навіть якщо їх поведінка й переконання не вписувалися в існуючий стандарт раціональних вчинків, вони не були ірраціональними або нераціональними. Пізніше виявилося, що ці вчинки диктувалися можливо більш жорсткою раціональністю, аніж існуюча, проте до певного часу прихованої за завісою таємної змови.

Звідси проміжний висновок: не все, що видається нераціональним з точки зору повсякденних звичок і усталених переконань є безумством. Навіть якщо нераціональна поведінка когось вас обурює і навіть злить, це не скасовує сказаного вище. Якщо ж незвична поведінка спирається на цінності, які ви не поділяєте, то вам слід не лаятися й закликати до розуму, а, зціпивши зуби, відстоювати ті цінності, за якими стоїте ви.

Протягом останніх місяців тільки ледачий не говорив про загрозу краху старого світового порядку. Мабуть, найбільш послідовно й переконливо про цю загрозу сказав Джордж Сорос у своїй гучній статті «Відкрите суспільство потребує захисту» (Open Society Needs Defending). Ось пасаж із неї, який багато в чому передає її зміст і тональність: «Я сподіваюся, що як лідери, так і громадяни Європи зрозуміють, що це / вплив ідеології і методів управління Володимира Путіна, які не сумісні з ідеалами відкритого суспільства / несе загрозу їх способу життя і цінностей, на яких був заснований ЄС. Проблема в тому, що метод, до якого вдався Путін, щоб дестабілізувати демократію, не можна використовувати для відновлення поваги до фактів і збалансованого бачення реальності».

Сорос дуже досвідчений, щоб не розуміти тих загроз «відкритого», а простіше сказати західному суспільству, які несе риторика Путіна, а останнім часом і деяких західних лідерів. Однак важливо зрозуміти, що і Путін, і Трамп, і Ле Пен не просто прагнуть зруйнувати сформований після Другої світової війни порядок - вони пропонують цінності. Які (погані вони чи хороші, питання окреме) відрізняються від тих, що пов'язані з концепцією «відкритого суспільства», але зате відповідають очікуванням мільйонів користувачів соціальних мереж, які звикли вірити тому, що безпосередньо з'являється перед очима і не вимагає складного абстрагування.

Наприклад, що захист національних інтересів - передусім. А чому має бути не так? А що, Барак Обама не думав про захист національних інтересів США? Думав! А Трамп про це ще й прямо сказав. Як і Путін. Нехай і грубувато, зате прямо, без лукавства і складних риторичних фігур. До того ж, у того ж Путіна є «група» в кілька десятків мільйонів, яка немобито розділяє його цінності і відповідно до них живе. А у Сі Цзіньпіна, який все частіше говорить про китайські цінності, ця група налічує понад мільярд «підписчиків». Так чому б не приєднатися до цих незахідних цінностей? До китайської кухні й зарядки ми ж приєдналися, і не шкодуємо.

Загалом, як би там не думав представник західного електорату, але цінності рано чи пізно знаходять своїх адептів, тим більше в суспільстві, тотально інформатизованому. Росія і Китай (упевнений, що й багато інших) активно реалізують політику просування власних ціннісних систем, і слід не лаятися з цього приводу, як стало модно в рядах прихильників класичної демократії і ліберальних цінностей, а шукати аргументи на захист своєї позиції. Кінець-кінцем, ввічливість і аргументованість - теж класичні західні цінності.

Читайте також:

Очевидна безперспективність

Білих мислителів – на смітник історії або філософія як дзеркало кризи демократії

 

 
Дивитись всі блоги