Сімейні цінності як частина традиційних цінностей, або як їх синонім, останніми роками займають важливе місце в політичному дискурсі. Політичні сили, які вважають себе прогресивними, виступають за лібералізацію відносин у сім’ях, за захист прав кожного члена родини, тоді як консерватори більше уваги приділяють захисту самої родини як суспільного інституту. Проте якщо перейти від інтуїтивної підтримки чи заперечення традиційних сімейних цінностей до їх аналізу, постає чимало питань щодо застосування цього терміну.
В суто політичному контексті підтримка сімейних цінностей пов’язана з такими важелями, як збереження чи примноження популяції, намагання перенести ієрархічні відносини в сім’ї на державний рівень. Часто в своєму русі на підтримку родини політики знаходять природного союзника в особі церкви та віруючих, які приходять до відстоювання певних моделейрозбудови сім’ї абсолютно з інших причин, а саме через доктринальні приписи.
Більшість релігій світу мають своє вчення про сім’ю, ролі чоловіка, жінки та дітей. Зокрема, християнське бачення родини часто виводиться з 1 Послання апостола Павла до коринтян, з інших біблійних текстів та висловів отців церкви. Тому апеляція до традиційних сімейних цінностей з боку віруючих та церковних інституцій не виглядає дивно. Але в сучасній публічній політиці тема традиційних сімейних цінностей поширюється значно далі за церковні кола та стала своєрідним маркером політичної позиції правих політиків. Попри те, що політик може бути розлученим (як В. Путін), або одруженим втретє (як Д. Трамп), особисте життя не впливає на підтримку сімейних цінностей у політиці.
В американській політиці поняття «сімейні цінності» почало акцентуватися в 1976 році, завдяки республіканцям, в інших регіонах його рухають консервативні політичні сили, з прив’язкою або без прив’язки до християнства. Під сімейними цінностями можуть розуміти захист атомарної гетеросексуальної родини, або участь різних поколінь (включно з людьми похилого віку) в житті сім’ї, або заборону абортів, або роботу над зменшенням кількості розлучень і т. д. Усі ці напрямки іноді об’єднуються в широкий рух фаміліалізму, який говорить про примат сімейних цінностей над цінностями індивідуальної людини, а відтак укладається і в комунітарну філософію Китайської комуністичної партії, і в патерналістську християнську парадигму «Русского міра» та інших орієнтованих на християнство ідеологій. Деякі з вищезазначених сімейних цінностей увійшли до семантики Міжнародного дня сім’ї ООН, який святкується 15-го травня з 1993 року. Разом із тим, щорічний День сім’ї в інтерпретації ООН має прив’язку до певних проблем, які не є типовими для консервативних правих ідеологій (інклюзія, гендерне рівноправ’я, міграція тощо).
Проголошення сімейних цінностей часто притаманне політикам, які протистоять прозахідній глобалізації та виступають проти міграції. В цьому плані захист родини є елементом та символом захисту автохтонного населення, маркером поділу на своїх та чужих. З іншого боку, ліві партії сприймають гасла традиційних сімейних цінностей як маркер тоталітарних ідеологій та активно підтримують, наприклад, проекти ЛГБТ, так само виступаючи на захист прав мігрантів та проти ізоляціонізму. В свою чергу, в ставленні до ЛГБТ серед представників правих політичних ідеологій є принаймні два тренди. Якщо консервативно налаштовані віряни авраамічних релігій часто виступають проти гомосексуальних стосунків як гріха самого по собі, то більш далекі від релігії праві чітко розмежовують гомосексуальність та пропаганду ЛГБТ в публічному просторі (наприклад, у школах), і виступають саме проти другого явища, лояльно ставлячись до індивідуальних вподобань. У такому випадку найчастіше йдеться про протистояння лівій ідеології, яка навпаки активно підтримує ЛГБТ-спільноту як пригнічувану меншину (поряд із іншими меншинами). Нарешті, для деяких прихильників правих ідеологій такої проблеми нема загалом, і вони підтримують сімейні цінності через необхідність відтворювати спільноту (расу, націю). Так чи інакше, підтримка сімейних цінностей (без конкретизації) є спільним знаменником, що гуртує навколо себе ці досить різні погляди.
Отже, сімейні цінності є досить широким предметом, розуміння якого варіюється в різних політичних ідеологіях, більше чи менше поєднуючись із релігійними ідентифікаціями. Якщо розуміння сім’ї в кожній релігії має свої зафіксовані в приписах особливості, регульовані одкровенням та відносно незмінні, то відсилки до сімейних цінностей у політичних ідеологіях часто розмиті та не мають чітких визначень. Так само і політики, що беруть на озброєння гасла фаміліалізму, не завжди відтворюють повний їх спектр у своєму житті. Апеляція до сімейних цінностей на певному етапі може об’єднати дуже різні групи: консервативних православних, протестантів, мусульман, націоналістів, етатистів. Проте на іншому етапі може виникнути непорозуміння через різні аспекти сімейних цінностей, яким надається перевага — для когось важливо, щоб усі наявні покоління в сім’ї збиралися щоп’ятниці на обід, інші наполягатимуть на спільному поході до церкви щонеділі, а декого задовільнить уже ситуація, коли в школі сексуальну освіту будуть впроваджувати на прикладі гетеросексуальних пар.
Читайте також: