Головна » Блоги » Сакралізація в сучасному місті

Сакралізація в сучасному місті

31.03.2019
324

Міста виявляються рамкою для багатьох сучасних процесів, що перебігають в суспільстві, але міста не просто тло чи майданчик для них, не просто простір для змін. Це доводить визнання політичними діячами певних територій (міст) – територіями, над якими панує певна ідея, спорідненими з нею, її ретрансляторами. Такими можна вважати періодичні заяви Президента Турецької Республіки Р.Т. Ердогана про перетворення Святої Софії в Стамбулі на діючу мечеть – це ніби «зміна полярності» втілення архетипу світової вісі. Адже тепер не «християнське сакральне», а «мусульманське сакральне» пробивається через цей портал та освячує «територію ісламу». Чи спроби збудувати в Каїрі Париж на Нілі наприкінці ХІХ сторіччя як визнання того, що Каїр – територія західних цінностей та способу життя. Після такої реконструкції на головній площі Каїру – Тахрір відбулося чимало протестів та революцій, одна з яких – арабська весна 2011 року. Як стає видно, всі ці міські зміни спричиняють рухливість культурних сенсів по яких живе та орієнтується людина.

Міська матерія потрібна сучасній спільноті для конструювання світу, в тому сенсі, як про це пише Юрій Лотман в есеї «Архітектурний простір»: «з одного боку [організація міського простору], моделює універсум: структура побудованого і обжитого світу переноситься на весь світ в цілому. ... З іншого, він моделюється універсумом: світ, створюваний людиною, відтворює його уявлення про глобальну структуру світу». Місто перетворюється на образ раціонального світу, створеного людиною. Цю світотворчу функцію в контексті міських культурних досліджень розробляють науковиці з Університету Амстердама Керолін Бердсолл, та Симона Калкман через феномен, що позначають терміном «worlding». Цей термін можна перекласти як «світотворення», це більше ніж конструювання світу – це тривалий процесс становлення світу в теперішньому часі. Дослідниці зосереджуються на тому, як культурні практики створюють світи і на різноманітності форм, яких вони набувають у міського населення по всьому світу відповідно до соціального, політичного та економічного контексту.

Наведемо кілька сучасних прикладів такої сакралізації міського простору.

Перший з них – це Берлін з меморіалом знищеним європейським Євреям у центрі столиці Німеччини. Алейда Асcман пов’язує його зведення з докорінною зміною цінностей, що відбулася у 80-х роках ХХ сторіччя. В «Новому невдоволенні меморіальною культурою» дослідниця пише, що «в якості політичної засновницької події Голокост набув останніми десятиріччями характеру громадянської релігії». Тому всі міські простори, що якось торкаються пов’язаних з цим подій стають незрівнянно важливішими за інші. Такі міські простори локалізують скорботну пам'ять, яка не терпить дискусії й відбиває частину стійких уявлень про світ, «очевидності, які не ставляться під сумнів й не підлягають обговоренню». Навіть Бранденбурзькі ворота, що позначають поєднання двох Берлінів, після падіння стіни, й також виступають своєрідним ієрофанічним (за Еліаде) місцем де сакральне пробивається назовні, не переймають функції найважливішого столичного простору, а більше є туристичним символом.

Іншим, дуже схожим, є приклад американського простору Ground Zero у Нью-Йорку. Загалом це позначення досить несподіване, оскільки терміном Ground Zero пояснюють місце яке зазнало вибуху атомної бомби, нульове місце, простір відліку. Американці називають Ground Zero місце на якому стояли вежі-близнюки до теракту 11 вересня 2001 року. Саме 11 вересня в дослідженнях про сакральне в американських містах називають подією, що змінила культуру і націю, Ground Zero було переосмислено як «священний простір», що впливає на американську ідентичність. Дослідження Ж. Кілд (Jeanne Halgren Kilde) виділяє три контексти значень цього простору: «священна земля», святість якій надає кров християнських жертв, ідея відновлення після завданого удару та ідея удару у відповідь за напад. Саме поведінка людей відносно цього місця, сприяла осмисленню простору як стихійної святині, що стверджувала американську громадянську релігію з відповідними ідеями про святість Америки як нації. Існує також і критичний погляд на Ground Zero як сакральний простір. М. Лунд (Martin Lund) визначає його як сакралізоване та інструменталізоване місце для політичних цілей.

Сакральний каркас міста може бути представлений у вигляді ланцюжка сакралізованих об’єктів, вони організовують сітку міських координат, допомагають новим городянам інтегруватися у міське смислове поле. Нові сакральні простори справляють такий самий вплив, вони обростають міськими ритуалами, засвоюються городянами та вбудовуються у тканину міського життя. Або ж переосмислюють старі, як це відбувається у пострадянському Казахстані. Сучасне місто дає можливість викликати до життя ті сакральні ландшафти, яких потребує та чи інша міська ідентичність. Сучасна сакралізація не зникає, але роздрібнюється, вона може бути охарактеризована як плюральна сакральність, адже місто населене спільнотами, об’єднаними на різних підставах, за різними ознаками і їх сакральне в місті може докорінно відрізнятися від сакрального іншої спільноти. Але також можна виокремити і домінуючі сакральні символи, які тим чи іншим чином стосуються всіх мешканців міста. Цей процес не відбувається без ритуалізації відносин з ним: саме через традицію, ритуал чи комеморативні практики городянин може взаємодіяти з цим сакральним простором і демонструвати/виявляти його статус.

Читайте також: 

Протесты "желтых жилетов". О чем говорит "осквернение" Триумфальной арки?

ООН-Хабітат: культура як складова стратегії розвитку міста

 
Дивитись всі блоги