Головна » Події » Новини і коментарі » Результати круглого столу "Інтелектуали та суспільний консенсус: виклики українського сьогодення” (30.04.2015, Львів)
05травня2015
1888

Результати круглого столу "Інтелектуали та суспільний консенсус: виклики українського сьогодення” (30.04.2015, Львів)

Інститут релігії і суспільства Українського католицького університету спільно з Українським інститутом стратегій глобального розвитку і адаптації провели у Львові круглий стіл “Інтелектуали та суспільний консенсус: виклики українського сьогодення”. Захід став платформою, де політологи, історики, філософи та релігієзнавці шукали шляхи виходу із глибокої суспільної кризи в Україні.

На думку проректора УКУ Мирослава Мариновича, конфлікт на Донбасі опосередковано спричинений тим, що українці не вміють правильно вибудовувати діалог і спокійно спілкуватися. Він навів приклад, який стався з ним у Донецьку весною минулого року. Йому дорікнули, що Київ не чує Донецьк. На що Мирослав Маринович відповів, що за роки незалежності Київ не почув жодного регіону України: «Це і є розгадка до того, що Україна переживає, бо той Київ, який був за Януковича, в принципі не може розуміти регіони, у нього були абсолютно інші завдання». На думку Мирослава Мариновича, Майдан постав для того, щоб змінити «той» (олігархічний, корумпований) Київ, але багато людей цього не зрозуміло.

Проректор розповів, що хоче, щоб в Україні реалізувалася ідея Медиччі, коли на стику різних субідентичностей (при умові, що усі субідентичності – однакові), може спалахнути творчий сплеск. На думку Мирослава Мариновича, Україна є природним перетином різних субідентичностей, тому потрібно докласти зусиль, щоб вони вільно розвивалися і додавати сучасній Україні нової якості.

Олександр Білокобильський – віце-президент Українського інституту стратегій глобального розвитку і адаптації зазначив, що ідея проведення круглих столів за участю інтелектуалів виникла задовго до війни, ще в 2013 році. На його думку, основне завдання інтелектуалів полягає в тому, щоб шукати способи виходу із тієї ситуації в якій опинилася Україна, “… прокладати стежку, по якій ходитимуть думки інших людей”. Він вважає, що в сьогоднішньому українському інформаційному просторі існує три дискурси: український, російський та західноєвропейський, але жоден з них не відображає весь масив інформації про війну на Донбасі.

Якщо російський дискурс зрозумілий, то на думку Олександра Білокобильського, європейці не розуміють багатьох речей. Таких, наприклад, як те, чому не можна цивілізовано (мирно) вирішити конфлікт на Донбасі, чому українці не проведуть вибори і не дозволять громадянам на окупованих територіях самостійно обрати свій шлях.

“Найскладніший дискурс — український, який, на жаль, також пропагандистський. Ми дуже мало говоримо про блокаду окупованих територій, взагалі не говоримо про приватні армії, які часто безчинствують. Наш дискурс мовчить про те, що в нас будь-яка боротьба за владу, це все рівно протистояння олігархічних груп, що немає вільних ЗМІ, – каже Олександр Білокобильський. – Але все одно, коли ти випадаєш з українського дискурсу, перестаєш його розуміти, то втрачаєш свою українську ідентичність”.

Віце-президент Українського інституту стратегій глобального розвитку і адаптації запропонував, щоб інтелектуали за такими круглими столами, які, за його словами, відбудуться в багатьох містах України, обговорили усі можливі результати війни на Донбасі та шляхи досягнення найоптимальнішого результату — реінтеграції Донбасу в склад України.

“Я противник ідеї побудови великої східної стіни, яка відмежує Україну від окупованих територій, – розповідає Олександр Білокобильський, – потрібно думати, як реінтегрувати людей і привчати їх до мирного співжиття”.

Релігієзнавець зазначив, що у конфлікті на Донбасі велику роль відіграє релігія, яку багато дослідників ігнорують: “Війна на схід прийшла під прапором Руского міра, тому потрібно також проговорювати моделі, як примирити різні релігії”.

Тарас Возняк, головний редактор журналу “Ї”, філософ, політолог наголосив на тому, що українці і далі живуть в категоріальному апараті Путіна і свідомо, чи не свідомо повторюють: Новоросія, Донбас, війна, мир. Окрім цього, на думку Тараса Возняка, це стосується і глобальних понять, таких, наприклад, як Україна — територіально і ментально. “Путін розраховує на нашу втому, на те, що довгий конфлікт нас виснажить і ми звикнемо, що Крим вже відрубаний, що інші території також не можна повернути”, – каже політолог. На його думку, Путін — деспот, але він думає перспективою на 3-5 років, а наші політики, відстанню до найближчих виборів, тому так і не спромоглися глянути правді у вічі.

Інше питання, на яке звертає увагу Тарас Возняк, що таке мир — це “Мінськ-1”, чи “Мінськ-2”? А що таке війна? А що таке перемога? При Сталіні — це взяти Берлін. А що означає перемога для нас. Чому наша влада не проговорила чого ми хочемо досягнути? “Політики бояться упорядкувати категоріальний апарат людей, без якого ми нікуди не можемо йти, тупцюємо на місці”, – вважає політолог.

“Завдання інтелектуалів у нинішній ситуації — кристалізувати бачення, розчистити категоріальні лінзи, бо виходить так, що ми самі себе вмовляємо, не віримо, що з нами відбувається, не хочемо признатися, що в нас війна. І тим самим перебуваємо в системі кривих дзеркал Путіна”, – говорить Тарас Возняк.

Станіслав Федорчук, аспірант Інституту народознавства НАН України, політолог, громадський активіст, блогер розповів, що ключовою проблемою українського сьогодення є антигуманна пропаганда: “Ми говоримо про зруйновані міста, про пересування лінії фронту, але дуже мало говоримо про людей”.

Політолог зазначив, що українська інформаційна політика стає схожою до російської, ми також важаємо людей пасивним об’єктом, а не суб’єктом політики. Відповідно, наше завдання, говорити про те, чи ті люди, які залишилися на окупованій території є повноправними громадяни України на яких поширюється конвенція “Прав людини”? А якщо так, то чому на них не поширюються українські закони?

Інший аспект на який звернув увагу Станіслав Федорчук, про що ми говоримо — про територію, чи про людей. Чи є в Україні план інтеграції людей до нормально життя? На думку історика, всі питання інтеграції обмежуються мінімальною фінансовою компенсацією: дати, чи не дати 400 гривень. Глобальніших планів в української держави немає.

Учасники круглого столу домовилися, що складуть відкритий документ, до якого інтелектуали зможуть заносити ті проблеми, які потребують негайного суспільного обговорення і вирішення.

        

       

  

Дивитись всі події