Головна » Блоги » Релігія в «ДНР» сьогодні

Релігія в «ДНР» сьогодні

15.12.2017
4900

Протягом 2014 року релігійна ситуація в Донецьку була на всіх шпальтах, українці стежили за молитовним марафоном, співчували жертвам репресій і вимушеним переселенцям з числа релігійних діячів. Натомість із кожним новим роком інтерес і до релігії на непідконтрольних територіях, і до самих цих територій, поступово знижується. Про їх життя менше говорять у новинах, репресії вже нікого не дивують, а значна аудиторія взагалі вважає, що жертви репресій самі винні, оскільки залишилися на відчуженій землі. Але, як слушно зауважив модератор круглого столу «Свобода релігії та переконань в Україні», якщо ми прагнемо стати європейцями, не можна забувати про неконтрольовані території України та їх населення. Тож поговоримо коротко про особливості релігійної картини в «ДНР».

 

  1. Правове поле діяльності релігійних організацій

На відміну від 2014 року, сьогодні там є певні правила правової діяльності релігійних організацій. Закон про свободу віросповідання самопроголошена влада прийняла влітку 2016. Якщо Крим одразу після анексії потрапив фактично в зону діяльності російського права, то ОРДЛО тривалий час жили взагалі без визначеного правового тла. Згодом вони почали напрацьовувати нормативні акти, переважно, орієнтуючись на російське законодавство. Хоча цей документ виявився більш жорстким навіть за російський закон, він все ж проголосив принаймні формальну рівність більшості релігійних організацій. Попри заборону «створення сект і поширення сектантства», саме визначення «секти» було відсутнє, а отже до певного часу ця норма не діяла.

Безумовна орієнтація на Росію призвела до того, що останні кілька місяців зазнають утисків Свідки Єгови. Їхня організація в РФ визнана екстремістською навесні, а вже в липні відповідне рішення Верховного суду набрало чинності. Того ж місяця перші тексти СЄ потрапили до «Республіканського списку екстремістських матеріалів». Нині в цьому переліку вже 6 текстів цієї організації, восени відбулися закриття залів царства, обшуки, як у Донецькій, так і в Луганській областях.

 

  1. Релігійні організації в ОРДЛО

Як і решта спільнот, численні релігійні організації розкололися після появи «ДНР», адже частина вірян і релігійних діячів різних конфесій виїхала з Донбасу, а частина залишилася там. Зв’язок між двома частинами громад не завжди втрачено. Так, один з нинішніх лідерів донецької синагоги Давид Юсимов у нещодавньому інтерв’ю стверджував, що головний рабин Донбасу Пінхас Вишедськи тримає руку на пульсі та допомагає утримувати будівлі синагоги та єврейського культурного центру, хоча частина матеріальної допомоги вже надходить не з України, а з Росії, від Федерації єврейських громад Росії. Це ще один крок у бік віддалення двох частин громади, і так відбувається не лише в іудеїв, а й у православних, мусульман та інших.

Можливо, не всі українці готові це усвідомити, але на підконтрольній «ДНР» території також діє не лише УПЦ, а й інші християнські громади. І в Донецьку, і в Луганську продовжують жити кілька греко-католицьких громад, і перш за все до їхніх вірних уже двічі протягом останніх двох років приїздив апостольський нунцій в Україні Клаудіо Гуджеротті. А в серпні 2017-го голова УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) закликав ченців-василіян вирушати на непідконтрольні території для служіння місцевому населенню.

Мусульманські громади також продовжують існувати в ОРДЛО і навіть об’єднуються в централізовані духовні управління. Найбільш лояльним до самопроголошеного уряду виявився муфтій колишнього Всеукраїнського духовного управління мусульман «Єднання» Рінат Айсін, якого в ЗМІ майже завжди називають «муфтієм ДНР». Тривалий час він намагався очолити також інші громади, і можливо це стало причиною припинення активної діяльності Центрального духовного управління мусульман «Донбаський муфтіят», яке розділяло ідеологію «хабашия» та пов’язувалося через це в ЗМІ з Духовним управлінням мусульман України. Діяльність цієї організації була припинена силовими структурами «ДНР» ще в минулому році. Натомість існують альтернативні мусульманські новоутворення, зокрема, Союз мусульманських громад Донбасу, що об’єднує деякі громади Донецької та Луганської областей. Як уже було сказано вище, триває діяльність іудейської громади Донецька, яка дуже істотно скоротилася після 2014 року, але не зникла зовсім.

Отже, попри те, що релігійне життя регіону стало не таким розмаїтим і вільним, як було до проголошення «ДНР» та появи розмежувальної лінії, воно все ще триває. А відтак, потребує уваги не лише з боку експертної спільноти українських релігієзнавців, а також органів державної влади та суспільства загалом. Якщо ми знатимемо, як живуть наші співгромадяни на непідконтрольних територіях, то не забуватимемо, що це таки наші співгромадяни.

 

Читайте також:

Конституція та право церков на моральну суб’єктність

Не перекривати повітря церкві

 
Дивитись всі блоги