Головна » Дослідження » Глобалізація » Релігійні цінності як домінанта високотехнологічних цивілізацій

Релігійні цінності як домінанта високотехнологічних цивілізацій (на прикладі КНР)

06.11.2018
221

Халіков Р.Х., кандидат філософських наук, вчений секретар УІСГРА

 

Опубліковано у: Наука. Релігія. Суспільство. – 2018. – № 1. – С. 91-98.

 

Після десятиліть насильницької секуляризації в суспільствах Ісламського світу, Східної Європи, Латинської Америки та Східної Азії відбувається стрімке повернення релігійних смислів і маркерів до публічного простору. Залишаючись прихильниками західних технологій, в аксіологічній площині східні суспільства намагаються створити власні проекти, що поступово починають претендувати на глобальний вплив. Китайські ідеологічні та глобалізаційні проекти є яскравим і найбільш успішним прикладом такого процесу.

Ключові слова: секуляризація, Один пояс – Один шлях, конфуціанство, Комуністична партія Китаю.

Постановка проблеми. Протягом останніх кількох десятиліть у світі спосте­рігається повернення релігії в ті публічні інститути життя суспільства, які в середині ХХ століття вважалися вже практично звільненими від релігійного впливу. Зокрема, сфера суспіль­ної моралі все більше відсилає до релігійних або таких, що виникли на основі релі­гійних, цінностей, релігійні суб'єкти різних типів (Католицька церква, Ісламська республіка Іран, «Ісламська держава») впливають на міжнародні відносини тощо. Навіть у Західній Європі, де вплив релігійних інститутів було зведено до мінімуму, він відродився, не кажучи вже про США. Ще більш помітне відродження релігійних інститутів, цінностей у публічній сфері, коли йдеться про регіони т.зв. «вторинної секуляризації», до яких відносяться пострадянський простір, Латинська Америка, Ісламський світ і Східна Азія. У цих регіонах секуляризація відбувалася внаслідок інтелектуальної та політичної колонізації Заходом, часто – насильницьким чином, і супроводжувалася репресіями, фізичним знищенням віруючих. Сьогодні в цих регіонах не тільки відроджується традиційна релігійність, але і з'являється релігійність нового типу – контрсекулярна, яка ставить в якості важливої духовної мети боротьбу з секулярним Заходом і пропонованим останнім глобалізаційним проектом, що спирається на світські інститути та цінності. До контрсекулярних проектів можна віднести ідеологічні платформи «Велайят-е факіх» в Ірані, «русского міра» в Росії та ін. [2]. До подібних проектів, що претендують на власну («інклюзивну») версію гло­балізації, відноситься і сьогоднішня ідеологія Компартії Китаю.

Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. В українському дискурсі найго­ловні­шим джерелом із указаних питань є монографія канадського дослідника Даніела Белла «Китайська модель. Політична меритократія та межі демократії» [1], нещодавно перекладена українською мовою. Ціннісні підвалини сучасної китайської ідеології аналізують нечисельні дослідники з пострадянського простору – А. Ломанов [3], Л. Ко­вачич [5]. Ця тема в більш широкому контексті описана також у колективній монографії «Вододіли секуляризації: західний цивілізаційний проект і глобальні альтернативи» [2].

Метою цієї статті є аналіз ціннісної платформи, яку реалізує КПК в рамках альтернативного західному глобалізаційного проекту. Об'єкт дослідження – ціннісні підвалини китайського глобалізаційного проекту. Предмет дослідження – виражені в публічному дискурсі (заяви членів КПК, внутрішньопартійні документи) проекти китайської моделі глобалізації.

Попри те, що контакти Китаю і західного світу мають місце вже не одне століття, саме на межі XIX-ХХ століть територія Далекого Сходу повноцінно увійшла в простір «вторинної секуляризації». Колонізація та розділ китайських територій, повстання іхетуаней, ряд інтервенцій, республіканський досвід між світовими війнами і, нарешті, встановлення комуністичного режиму 1949 року стали політичним виміром процесу, який в ціннісному вимірі ознаменувався ламанням традиційного укладу життя, заснованого на суспільній ієрархії на чолі з сакральним правителем.

Секуляризація китайського громадського порядку суттєво відрізняється від секуляризації на територіях ісламського світу й колишньої Російської імперії в силу декількох причин. По-перше, Китай тривалий час не мав безпосередніх кордонів і конкуренції з Заходом, хоча обмін товарами і технічними досягненнями існував (щоправда, довгий час Китай був експортером в цих відносинах). По-друге, секуляризації піддався світогляд, що грунтується не на авраамічній релігії, а на абсолютно відмінному фундаменті. Разом із тим, боротьба з релігійним світоглядом і релігійними інституціями відбувається за західними лекалами, в зв'язку з західною, за походженням, ідеологічною програмою Комуністичної партії Китаю, яка ототожнює період до ХХ століття з феодалізмом (відповідно до марксистської класифікації), і переносить на духовні традиції своєї країни ті ж звинувачення, які марксизм висував християнської релігії.

Однак на початок ХХI століття, з виходом КНР на лідируючі позиції в світовій економіці та політиці, постало питання і про альтернативну глобалізаційну парадигму, яка повинна включати в себе ціннісний вимір. В результаті формування такої аксіом­логічної програми китайські ідеологи поступово реабілітували традиційний світогляд, ввівши елементи конфуціанства і легізму в риторику вищих функціонерів партії і уря­ду. Перші значні кроки в цьому напрямку були зроблені при Ху Цзіньтао, а справжнім проривом стала діяльність Сі Цзіньпіна як глави КНР. Зокрема, спадщина дискусії конфуціанців і легістів використовується при підготовці «системи соціального кре­диту», що представляє собою механізм контролю благонадійності громадян із застосу­ванням технологій Big Data і штучного інтелекту [5]. Що стосується зовнішньої полі­тики, то вже в перший рік свого перебування на президентській посаді (восени 2013 року) Сі Цзіньпін презентував ініціативу «Один пояс, один шлях», реалізація якої повинна збільшити і логістичний, і економічний, і політичний, і культурний вплив Китаю. Основною категорією цієї ініціативи стала «інклюзивна глобалізація» – термін, який активно обговорюється в рамках форуму «Діалог цивілізацій», озвучується такими спікерами, як Володимир Якунін і Нурсултан Назарбаєв.

У 2017 році Сі Цзіньпін вперше відвідав Давос, аби взяти участь у Всесвітньому економічному форумі. Нинішній президент КНР є не тільки першим китайським лідером, який приїхав у Давос, він також активно сприяє виходу Китаю на глобальну арену в якості потенційного лідера. Приблизно десяту частину свого часу при владі він присвячує міжнародним візитам, поширюючи вплив своєї держави і підхоплюючи ініціативу на багатьох фронтах, де послаблюються позиції звичного лідера – США (починаючи від Південнокитайського моря і закінчуючи Мексикою). Глобалізації присвячена була і його промова в Давосі [8], яка засвідчила тектонічні зрушення глобального порядку.

Китайський президент почав виступ із економічної глобалізації, але дуже швидко перейшов до того, що глобальні проблеми (часті регіональні конфлікти, тероризм, міграція біженців, бідність і безробіття, розрив між багатими і бідними) насправді пов'язані не з економічною глобалізацією. І якщо проблему біженців з Близького Сходу він цілком очікувано пов'язав із війною, то за межі економічної причинності він вивів і світову фінансову кризу, причиною якої була не економічна глобалізація, а скоріше надмірна гонитва за прибутком і помилки капіталістичного фінансового регулювання. Сі Цзіньпін звернув увагу на те, що в економічній глобалізації є як позитивні, так і негативні сторони, але вона є історичним трендом, і КНР вважає за потрібне прийняти цей тренд. Втім, глобалізація вимагає переосмислення, для відкидання тих її власти­востей, що виявилися негативними. Президент Китаю порівняв світову економіку з океаном, в якому не можна зупинитися і знайти ізольоване озеро, тому що зупинка призведе до потопу.

Переосмислюючи глобалізацію, Сі Цзіньпін пропонує зробити її більш інклю­зивною та збалансованою, щоб кожна країна підходила до неї зі своєї специфічної позиції, і кожне співтовариство отримувало в результаті максимальну вигоду. Серед проблем, які потребують першочергового вирішення, він зазначає: відсутність міцних сил, які взяли б на себе відповідальність за стабільне зростання світової економіки; неадекватність політики організацій, відповідальних за світове економічне регулюван­ня (в тому числі – МВФ), новим тенденціям; неспроможність нерівномірного економічного розвитку задовольнити прагнення людей до кращого життя. Тому доповідач запропонував розробити нову філософію глобального розвитку, яка повинна вирішити ці проблеми, і де кожен учасник буде враховувати як власні інтереси, так і інтереси інших учасників. І в цьому глобальному процесі всі країни мають право на рівну участь у прийнятті рішень.

Остання частина виступу була присвячена успіхам Китаю, який в останні десятиліття став другою економікою світу. Перша причина успіху, на думку Сі Цзіньпіна, полягає в тому, що Китай у своєму розвитку не намагається сліпо копіювати чужі зразки, а враховує західний досвід і стародавню китайську мудрість. Друга причина – Китай у своєму економічному розвитку орієнтується на людей і загальне благо, що дозволяє скоротити рівень бідності. Третя причина – КНР відкрита для реформ та інновацій. Нарешті, Китай відкритий до спілкування з іншими, і піклується не тільки про своє зростання, а й про зростання своїх партнерів. Цей шлях продиктовано декількома тисячами років цивілізаційного розвитку й виснажливою працею китайського народу, і якщо хтось вирішить приєднатися до поїзда китайського прогресу, йому не відмовлять у допомозі. Урешті-решт, Китай готовий взяти на себе відповідальність за глобальний розвиток, але тільки спільними зусиллями і за спільною ініціативою буде досягнуто подальшого розвитку цивілізації.

Узагальнюючи висновки з промови Сі Цзіньпіна, можна стверджувати, що Китай не просто готовий стати трендсеттером нової глобалізаційної філософії, але відкрито себе запропонував в такій якості, і майданчиком для відповідної заяви став, нарешті, не азіатський аналог західних інститутів, а Давос, який знаходиться в серці західного неоліберального проекту.

Говорячи про симбіоз комуністичної та конфуціанської ідеологій, слід звернутися до книги Даніела А. Белла «Китайська модель: політична меритократія і кордони демо­кратії» [1], яка нещодавно вийшла в українському перекладі. В цій книзі Белл захищає китайський спосіб облаштування політичного процесу, заявляючи, що через 20 років (книга була написана наприкінці 2015-го) китайська модель політичної меритократії буде альтернативою та викликом західній демократичній моделі, що підтверджується бурхливим розвитком КНР протягом останніх 20 років. Незважаючи на те, що Белл залишається західною людиною і очікувано мислить категоріями протистояння політичних моделей, слід визнати, що за останні роки і самі китайські ідеологи почали активно позиціонувати КНР як альтернативу Заходу, в тому числі не стільки політичну, скільки ціннісну.

Одним із найбільш яскравих свідчень такого саморозуміння став відомий у західних політичних колах «Документ №9» [7], або «Комюніке щодо актуального стану ідеологічної сфери», який практично не аналізувався пострадянськими дослідниками (за винятком, хіба що, статті А. Ломанова «Спільний знаменник нації: китайські цінності будуть змагатися з західними» [3]). Цей невеликий внутрішній документ Комуністичної партії Китаю вийшов 2012 року і був присвячений тому, наскільки шкідливі й неприродні для Китаю західні демократичні цінності – конституціоналізм, неолібералізм, громадянське суспільство і т. і. Західна ціннісна модель називається капіталістичною, але сучасні китайські ідеологи звертають увагу на те, що ця аксіологія пригнічує не інші класи, а незахідний світ, нав'язуючи країнам на кшталт Китаю західний спосіб життя. Відповідно, якщо КНР буде приймати цей спосіб життя, вона буде змушена визнати верховенство західної ідеології й аксіології, а цього лідери КПК якраз намагаються уникнути. Розуміючи проникнення в Китай західних цінностей як акт свідомої інтервенції, ідеологи КПК пропонують членам партії витлумачити соціалістичні цінності у власний, китайський спосіб.

Труднощі китайської інтерпретації соціалістичних цінностей полягають у тому, що самі по собі марскизм і соціалізм є ідеологіями західними і передбачають такий же європоцентризм, як і глобалізаційна ідеологія неолібералізму. Отже, лідери КПК, а за ними і менш впливові чиновники, почали шукати автентичні ціннісні парадигми, звертаючись в публічних виступах до конфуціанської та легістскої спадщини. Конфуціанська аксіологія поступово повертається в публічну політику, в систему освіти, розуміння історії та інші важливі області. Лекції, присвячені конфуціанській філософії, проводяться в різних містах під патронатом Комуністичної партії. Навколо конфуціанської політичної думки і термінології постійно оберталося і спілкування Д. Белла та його китайської співрозмовниці, яка також займає високі пости в КПК [6]. І власне система політичної меритократії в сучасному Китаї також тяжіє до конфуціанських зразків.

Безумовно, цитування класичних конфуціанських джерел не повертає авто­матично Китай до традиційного способу життя та автентичної аксіології. Конфуціан­ство стає підставою для створення альтернативної системи цінностей, здатної претендувати не тільки на регіональне лідерство, але також і на глобальне. Разом із тим, технічна сторона експансії цієї ідеології стала можливою тільки завдяки використанню західних зразків (мас-медіа, університетська освіта, партійна робота). Зрештою, важко уявити собі, щоб традиційний Китай бачив у Заході серйозного конкурента як у сфері цінностей, так і в політичній сфері, і саме спроба протистояти західній експансії свідчить про те, що ідеологи КПК розуміють глобальний процес як боротьбу технічно рівних, але світоглядно конкуруючих проектів, в якому вони, перш за все, намагаються захистити і поширити власний.

На відміну від еліт східноєвропейського і близькосхідного цивілізаційного про­стору, дуже незначний відсоток керівників КПК і уряду КНР здобували вищу освіту в західних університетах. Це можна вважати результатом певної ізоляції Китаю від глобалізованого Заходу в ХХ столітті. Однак, в той же час, китайська система освіти і наукової діяльності активно сприйняла західні технології. На сьогодні, Китай цілком успішно інтегрований у світову економіку, що дає передумови для посилення культурного впливу. Відразу кілька економічних проектів, які сьогодні реалізуються в Китаї, можна вважати водночас провідниками ідеологічного впливу.

Першим таким проектом є ініціатива «Один пояс, один шлях». Економічний рівень цієї Ініціативи полягає у вибудовуванні міжнародного сухопутного і водного маршруту, який з'єднає КНР практично з усіма важливими торговими і транзитними партнерами Азії, Європи, Північно-Східної Африки та Океанії. При цьому, на відміну від інших міжнародних торгових і логістичних проектів, «Один пояс, один шлях» – принципово китаєцентричний. Він також супроводжується ідеологічним коментарем, заснованим на концептах «інклюзивної глобалізації», «win-win», і навіть «чорного лебедя». Паралельно китайська сторона виступила з ініціативою перекладу ключового конфуціанського трактату «Лунь Юй» на мови країн-партнерів і видання текстів у форматі білінгва [4]. Таким чином, КНР робить ініціативу китаєцентричною не тільки в економічному, але і в ціннісному плані. Ціннісний аспект повинні реалізувати Китайський фонд Конфуція та Інститути Конфуція в цільових країнах.

Про Інститути Конфуція як спосіб ідеологічної та культурної експансії слід сказати окремо. Перші філії були відкриті восени 2004 року, і на сьогодні інститути діють вже в десятках країн, а до 2020 року планується відкрити 1000 філій. Як і в випадку Гете-Інститутів, Інститутів Сервантеса, Російських центрів і подібних установ, Інститути Конфуція позиціонуються, перш за все, як центри вивчення китайської мови. Крім того, місією Інститутів є зростання розуміння Китаю та китайської культури в усьому світі, розвиток дружніх відносин Китаю з цільовими країнами. Як і Інститут Конфуція, деякі комерційні проекти глобального порядку, створені в Китаї, дублюють відповідні західні механізми. Одним із яскравих прикладів є робота компанії «Alibaba Group», що володіє інтернет-магазином AliExpress. Ця компанія за рівнем ринкової капіталізації давно обійшла «eBay» і вже можна порівняти з «Amazon» (приблизно $260 млрд проти $405 млрд), і працює приблизно в тому ж ареалі, де й Ініціатива «Один пояс, один шлях». При цьому, будучи глобальним проектом, він так само китаєцентричний, просуваючи китайські товари, китайських продавців і китайський спосіб життя.

Підводячи підсумки, варто сказати, що китайський публічний простір, будучи сьогодні високотехнологічним і пройшовши етап боротьби з релігійними цінностями в ХХ столітті, повертається до традиційної аксіології, вибудовуючи альтернативний західному глобалізаційний проект. Саме прагнення стати центром тяжіння глобального рівня стало причиною висунення і розгортання ідеологічного проекту, альтернативного західному секуляризму. Цей проект, будучи частиною ідеології Компартії Китаю і не заперечуючи імпортованих із заходу технологічних досягнень, претендує на наповнення публічного дискурсу новими смислами, взятими з традиційних і автентичних аксіологічних систем, перш за все – конфуціанства та легізму.

Література

1. Белл Д. Китайська модель. Політична меритократія та межі демократії / Деніел Белл; пер. з англ. Олександр Дем’янчук. – К.: Наш формат, 2017. – 312 с.

2. Водоразделы секуляризации: западный цивилизационный проект и глобальные альтернативы: [моно­графия] / Украинский институт стратегий глобального развития и адаптации. – Киев: ФЛП Халиков Р.Х., 2017. – 242 с.

3. Ломанов А. В. Общий знаменатель нации: китайские ценности будут соперничать с западными / Алек­сандр Ломанов // Россия в глобальной политике. – 2015. – No 5. – С. 138-152.

4. Китай издаст главную книгу конфуцианства «Лунь Юй» с параллельным переводом на пять языков для стран вдоль «Пояса и пути» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://russian.news.cn/2017-03/12/c_136122996.htm.

5. Ковачич Л. Большой брат 2.0. Как Китай строит цифровую диктатуру / Леонид Ковачич // [Електрон­ний ресурс]. – Режим доступу: http://carnegie.ru/commentary/71546.

6. A Conversation between a Communist and a Confucian [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://press.princeton.edu/releases/m10418-2.pdf.

7. Document 9: A ChinaFile Translation [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.chinafile.­com/document-9-chinafile-translation.

8. President Xi's speech to Davos in full [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.wefo­rum.org/agenda/2017/01/full-text-of-xi-jinping-keynote-at-the-world-economic-forum.