Розуміння як конструювання соціальної реальності
У статті пропонується інтерпретація людського розуміння як трирівневого процесу підведення чуттєвого матеріалу під інтерсуб'єктивно закріплений схематизм соціальних ігор, репертуар і загальні характеристики яких (оформляють тактичні ігрові цілі, пріоритети, генеральні норми і цінності) задані онтологічним схематизмом культурних уявлень про існуюче як таке. Онтологічні схеми засвоюються кожним соціалізованим індивідом в якості граничних уявлень про порядок світобудови, можливе і неможливе, і складають граничний фон розуміння. Система входить в культурний репертуар соціальних ігор, що припускає певну конфігурацію культурного поля власної реалізації і тип суб'єктності, а також специфічну раціональність як інваріант і медіатор соціального дійства, конституює життєвий світ певної культури. Показано, що стійкі емпіричні комплекси - речі - є функціями соціальних ігор, які, в свою чергу, не можуть фальсифікувати культурну онтологію, а тому фундаментальні уявлення культурного суб'єкта про світ, суспільство, людину залишаються стабільними протягом тривалого часу. У минулому зміни онтологічного схематизму можна пов'язати з ламкою культурних парадигм при переході, наприклад, від античної культури до християнства. Разом з тим цілеспрямована актуалізація різних «регіонів» життєвого світу навіть в короткостроковій перспективі здатна змінити переконання певної соціальної групи або спільноти в цілому. Якщо процес розуміння як підведення емпіричного матеріалу під ігровий і онтологічний схематизм можна ототожнити з конструюванням соціальної реальності, то в цілеспрямованої маніпуляції репертуаром соціальних ігор (за допомогою ЗМІ, соцмереж, політичних рішень, політтехнологій і т.д.) не можна не побачити втручання в природні процеси відтворення смислового універсуму культури.