Головна » Блоги » Політика як пошлість

Політика як пошлість

18.05.2016
9658

Спостерігаючи останні події в Україні, дедалі частіше доводиться не погоджуватися з К. Марксом, принаймні, з його сентенцією щодо економічного базису і політичної надбудови. Складається враження, що у нас політика не просто не надбудова, а тільки вона і існує, тільки вона і має значення. Однак, як відомо, для необхідного для життя балансу всі сутності повинні бути на своєму місці: в разі порушення цього балансу можливі усілякі катаклізми, не виключено, що і з летальним результатом зокрема.

Ще з давньогрецьких часів відомо, що політика – це державна діяльність, спрямована на здійснення блага (платонівська традиція), тобто це інструмент практичного дійства, щоб здійснилося щось більше, ніж сама політика. Сьогодні ж ми бачимо, як політиці підпорядковується будь-яка сфера соціальної сфери. Євробачення стає ареною політичних баталій і будь-який політик, що хоч трохи себе поважає, намагається попіаритися за рахунок переможця. Соціальні мережі давно втратили своє первісне комунікаційне призначення і стали інструментарієм політичної боротьби, яка ведеться за всіма правилами війни реальної: вороги, союзники, підкріплення, рекогносцировка на місцевості, убивчі аргументи, важка артилерія тощо. Пам'ять, минуле, святині – все намагаються поставити на службу політичній боротьбі, все можна викривити, забути, прикрасити, потоптати, змінити, від усього відмовитися – аби домогтися жаданої влади. На жаль, тільки влади – влади заради влади, а не заради того самого блага, на яке вказували грецькі філософи.

Платон дивувався таким людям, яким потрібна тільки влада, вважаючи їх дивними, тому що вони борються за неї, «ніби це якесь велике благо» («Держава», книга VII, 520 с). Романтиком був Платон – йому б споглядати наші реалії – все, без роздумів, кидається в топку цієї боротьби, навіть власна ідентичність не стає винятком. Щоб виявитися переможцем, щоб отримати владу. А як казав вустами свого героя інший класик, вже ХХ століття, – Г.Г. Маркес: якщо все це (війни, страждання, соціальні катастрофи) тільки заради влади – то все можливо, все допустимо, все виправдано.

Страшно тільки, що можновладці не розуміють або не хочуть розуміти цього. Виходить ситуація, як в історії про Мідаса – до чого б він не торкався, все перетворювалося на золото, зокрема і їжа. Схожа ситуація у нас з політикою, з однією істотною відмінністю: чого б вона не торкалася, все перетворюється на пошлість, бо виривається зі свого сутнісного (нормального) контексту. Звісно, в політичному дискурсі, наприклад музика, не може повноцінно функціонувати, як в своєму «природному середовищі», а в «материнському просторі» вона вже є опошленою, вона стала слугою політики.

Ось і виходить, що дедалі більше множиться пошлість, а благо, для втілення якого і покликана політика, жодним чином не реалізується.

Читайте також:

Украдене майбутнє України?

Гуманітарні дослідження, ідеологія та національний суїцид

 
Дивитись всі блоги