Головна » Блоги » Чому Аристотель залишається актуальним, або що рухає світом в епоху, коли «Бог помер»

Чому Аристотель залишається актуальним, або що рухає світом в епоху, коли «Бог помер»

06.09.2017
4594

Філософія, навіть настільки поважна як давньогрецька, створена понад 2000 років тому - залишається надзвичайно актуальною. Слід тільки уважніше придивитися. Наприклад, колись Аристотель першодвигун світобудови побачив у космічному розумі, як втіленні всіх можливих досконалостей – виступаючи бажаною метою, до якої прагнуть всі речі й процеси, він змушує світ рухатися від недосконалого стану до кращого. Аристотель назвав цю досконалу форму-мету ентілехією. Так сприймав Всесвіт піднесений розум греків. В наші дні все виглядає приземленіше, але «працює» за схожим алгоритмом.

Місце античного першодвигуна або ж середньовічного Бога в сучасній соціальній реальності займає країна (нація), яка виступає зразком для всіх інших народів, законодавцем моди та іконою стилю. Колись цю роль виконувала Франція, потім Британія, а сьогодні США. Цілком усталена думка, що сучасна велич Америки ґрунтується на військовій потузі та доларі, як головної резервної валюти. Однак, не менше, а навіть більше значення має підтримання образу моральної привабливості, до якого за аристотелівським рецептом весь інший світ повинен тягнутися своїм бажанням. Тому Hollywood, CNN, iPhone та ін., які створюють і підтримують цей образ, мабуть, важливіші за F-35, Javelin і FRS. Те, з яким трепетом американські ЗМІ стежать за потрібною аксіологією (всі в світі повинні чітко розуміти, хто уособлює добро, а хто виступає на боці зла), переконує в правильності цієї гіпотези.

Хороший привід для роздумів дає порівняння двох подій війни проти ІДІЛ: звільнення Алеппо і Мосула. В одному випадку весь світ дізнався про неймовірні звірства з боку сирійської і російської армій, в іншому – про торжество свободи при тисячах смертей, десятках тисяч біженців і на тлі мало чим відмінного від Алеппо напівзруйнованого міста. З іншого боку, бюджети, які витрачаються в Hollywood, також підтверджують достовірність даної теорії. Тоді зрозуміло, чому, наприклад, Вільям Волос, герой Мела Гібсона із «Сміливого серця», свої останні слова про цінності свободи адресує не шотландцям тринадцятого століття, а сьогоднішньому поколінню, яке не повинно сумніватися в тому, хто останній захисник свобод у цьому світі. А, наприклад, Гаррі Стемпер, герой Брюса Вілліса з «Армагеддону», доводить, що готовий на самопожертву для порятунку планети, в результаті чого тепер кожен її житель знає, якій державі він зобов'язаний життям. Ці короткі приклади вказують на те, що вказані явища – не випадкові феномени культури, а ефективні інструменти «ентелехійної» стратегії перебування на вершині піраміди.

Щоб переконатися, наскільки дана стратегія ефективна, варто уважніше подивитися на прагнення й цілепокладання як індивідуальних, так і колективних суб'єктів. Для багатьох людей, які бажають емігрувати, саме США є межею бажань, які постають мало не землею обітованою (Green Card же виступає одним з механізмів задоволення цього бажання). Населення багатьох країн, що залишається (в тому числі і України) готове йти на відверте саморуйнування (свідоме й несвідоме) власної країни, аби не випустити цей орієнтир першодвигуна з поля зору.

Те ж зауваження справедливе й щодо колективних суб'єктів (держав), які в переважній більшості включені в цей же висхідний потік. Ті ж держави, яким все ще вдається зберегти суверенітет, лише прагнуть зайняти бажане місце на вершині геополітичної піраміди, тим самим тільки підтверджуючи історичну інваріантність ентелехійного принципу.

 
Дивитись всі блоги