Підрив ліній електропередач у Херсонській області став топ-новиною українських та зарубіжних медіа-ресурсів. І на те є низка причин. Дії ці не тільки є безпрецедентними, але й виявляють частину істотних проблем, які обіцяють стати трендом на найближчий період.
Для того, щоб розібратися в цьому процесі, потрібно простежити його зародження. О 12:00 20 вересня 2015 року стартувала безстрокова акція продовольчої блокади Криму. На думку її ініціаторів, ідеальна картина виглядала б наступним чином: у Криму закінчилися б продукти харчування, і голодні кримчани змушені були б або підняти повстання для повалення влади окупаційного режиму, або померти з голоду.
Однак, виникає питання. Якщо необхідно повалити нинішню владу, чому це потрібно робити на голодний шлунок? Навіщо потрібно чекати, доки нічого буде їсти? Чи кримчани повинні були думати, що відсутність продуктів – це через окупаційну владу, а не через продовольчу блокаду? Незалежно від відповідей на ці питання фактом залишається готовність лідерів акції відправити на голодну смерть (якщо міркувати послідовно і до кінця) своїх братів, які залишилися проживати на території Криму!
Сьогодні, через два місяці, можна констатувати деякі результати цієї блокади. Жодних голодних бунтів у Криму так і не сталося, українські товари були замінені кубанськими, але Україна цілком втратила для себе кримський ринок продуктів харчування і не тільки.
Якщо перейти до аналізу безпосередньо енергетичної блокади Криму, то ситуація виглядає куди більш серйозно, а відповідно виводить назовні і більш складні тенденції. Ця ситуація засвідчила:
– Повний параліч державної влади в Україні. Небажання і нездатність щось зробити в цій ситуації говорять самі за себе. Тільки вдумайтеся! Були підірвані високовольтні лінії електропередач, які є складовою частиною системи енергетичної безпеки країни (не кажучи вже про матеріальний збиток: починаючи від вартості самих опор та робіт з їхнього відновлення, закінчуючи втратою електроенергії, яка тепер йде просто в землю), а винні не були навіть затримані. Усій країні відомі організатори цієї акції, але вони не те що не підозрюються в організації злочину – вони спокійно заходять в президентський кабінет! Звідси випливає два варіанти. Або у нас в країні можна підірвати будь-яку ЛЕП і за це не передбачено жодного покарання (а значить, завтра хтось може вирішити, що потрібно знеструмити, наприклад, Київ), або якісь ЛЕП підривати можна, а якісь – охороняються законом. Але в останньому випадку порушується головний принцип правової держави – універсальність дії закону. Будь-який з варіантів тільки підкреслює нездатність влади нічого зробити в цій ситуації, саме тому досі не розпочаті відновлювальні роботи (на вечір 23.11.2015). На території власної держави влада не може забезпечити доступ ремонтної бригади до підірваних опор!
– Граничну аморальність (цинічність) позиції ініціаторів акції. Якщо ми вважаємо кримчан (безвідносно до етнічної приналежності) частиною свого, українського народу, чи так ми повинні вчиняти зі своїм народом??? Це так ми їх любимо і цінуємо, що готові заради своїх політичних цілей заморити голодом і заморозити! На думку організаторів акції, Крим повинен бути повністю знеструмлений (наприкінці листопада!), а значить, без світла (води, тепла, каналізації) повинні залишитися лікарні, пологові будинки, пожежні частини, підрозділи поліції, дитячі садки, школи, муніципальні служби… Від цього у кримчан повинна різко зрости любов до України?! У Криму завжди була досить сильна проросійська позиція. Заморюючи голодом і відрізаючи світло складно знайти додаткову підтримку: навпаки – легше втратити наявну.
– З зазначеного вище можна зробити висновок, що це битва не за Крим, а за Київ. Енергоблокада Криму є подією того ж ряду, що й удар Парасюком генерала СБУ. Всі ці факти спрямовані на ілюстрацію повного паралічу влади і свідчать про бажання виторгувати (відірвати) у влади щось собі з боку тих людей, які стоять за цими подіями. До того ж, дуже схоже, що за обома подіями стоять ті самі персони. Відповідно, й надалі ми будемо свідками протистояння в кожній точці напруги, де це буде можливо.
Тільки страждають при цьому завжди прості громадяни. Як, наприклад, жителі Херсонської області (близько ста тисяч осіб), які також залишилися без світла через підрив опор електропередач і до яких нікому немає діла. Цинічність стала візитною карткою сучасної української політики. Слідуючи таким принципам – ми самі руйнуємо власну країну!