Декомунізацію нинішня українська влада ставить собі в заслугу беззастережно. Мовляв, сказали - зробили. Мало чим можна похвалитися, але ось цим - точно. І дійсно - сотні населених пунктів перейменовано, сотні пам'ятників тиранам знесено. Процес зняття пам'ятників бачив кожен, мільйони живуть в перейменованих населених пунктах.
Усе це так, на перший погляд. Насправді, якщо декомунізацію можна зарахувати до реформ, то це - найуспішніша реформа в Україні! Причому розпочалася вона мало не на наступний день після розвалу СРСР.
Я виділив основні прикмети минулої епохи, те, що вже побороли. Чи добре це, хто знає? Нехай кожен вирішує для себе. Тільки після сказаного нижче, все те, що зробили в Україні за останні три роки, борючись зі спадщиною тоталітарної епохи - хлібні крихти від великого короваю.
Список кожен може запропонувати свій, адже боротьба йшла серйозна. Але це - основне. Імхо.
- Однією з перших жертв незалежності став електротранспорт, а особливо ненависний був трамвай. Кількість маршрутів у порівнянні з пізнім СРСР скоротилося в рази, парк трамваїв зношений відсотків на 80. Зручна виявилася штука - зрив рейки і отримав широку дорогу. Поставив туди маршрутку (свою, звісно) і ти – у шоколаді. І трамваї почали вимирати, як зубри. Кому цікаво, що він – найдешевший наземний вид транспорту? Немає таких. Тролейбуси встигли врятувати, занісши у червону книгу. Подекуди ними замінили трамваї, подекуди навіть з'явилися нові маршрути. Але загалом, та сама біда – серйозно потіснили маршрутками на всіх фронтах. Зауважу, що не автобусами великої місткості, як у Європі, а бусиками – чиста Азія. Маршрутку можна порівняти з монгольською конячкою, на якій орда прокотилася світом – маленька, кривенька, але витривала й невибаглива. І їсть сама, і пре, скільки навантажиш. Пільговиків немає, сама машина не дорога, хоча ходить в рази менше. Але кого хвилює, що буде завтра, сьогоднішнім днем треба жити. А завтра буде новий день, а може, й нова влада. І нехай вони вирішують всі проблеми ... Останній бій маршруткам було дано напередодні Євро-2012, коли на вулиці українських міст вийшли сотні нових ЛАЗівських тролейбусів і великих автобусів, хрестоносці проти сарацинів, так би мовити. Хто переміг? Вийдіть з будинку, подивіться.
Нова влада не могла не зробити свій внесок у декомунізацію громадського транспорту – не збудовано жодної станції метро. Висновок – ще є з чим боротися. Усі проблеми вирішуються не те, що старим, вже древнім способом – підвищенням тарифів. Такі штуки, як біоетанол, біометан з відходів сільського господарства країні невідомі. Мабуть, воно у нас безвідходне. Частка біодизелю незначна. І це в країні, де практично немає своєї нафти.
– Але якщо в сфері електрифікації транспорту життя є, хоч і мляве, то інший символ комунізму – соціальне житло, холодний труп. Так, воно було найгіршим соціальним житлом в Європі, але зате – наймасовішим. Мільйони квадратних метрів на рік, сотні тисяч сімей, забезпечених своїми квартирами – вчителів, лікарів, бібліотекарів та інших пересічних радянських громадян. Цілими мікрорайонами заселялися люди з комуналок і підвалів. Чи то проблему вирішили, чи то цих людей просто перестали помічати, але соціальне житло на сьогодні це дві – три квартири в новобудові, в кращому випадку для міліціонера або військового і ох, щось мені підказує, далеко не самого звичайного. Зараз у пріоритеті воїни АТО, так їх навіть порожньою землею не можуть забезпечити, весь час знаходяться ті, кому вона потрібніша. Тож сміливо можна говорити, що галузь декомунізована задовго до приходу революційної влади.
До соціального житла можна також додавати ЖКГ, динозавра комуністичної епохи. Але він - живіший за всіх живих, тому, що це - доісторична курка, її праматір, так би мовити. І несе він (вона) такі величезні золоті яйця, то що ж, вбити його? Ніколи! Ціни в порівнянні (не в абсолютних цифрах, а по відношенню до доходів) з союзом виросли в десятки разів, але що змінилося? Де ж Європа – де індивідуальне опалення, лічильники з нічним тарифом, теплові квартирні лічильники, баки для поділу сміття і сміттєпереробні заводи, де озонація води замість неекологічного хлорування? Декомунізація зовсім не означає, як виявилося, європеїзації.
- Прийшовши в гості до своєї бабусі, пенсіонерки середнього достатку, ти занурюєшся в інший світ - світ некитайської побутової техніки. Це як до і після нашої ери. Так, був час, коли наша країна, тоді ще радянська республіка, робила свої: холодильники, телевізори, пральні машини, фотоапарати, мопеди, мотоцикли і навіть ... автомобілі !!! Чудо з чудес. Сотні тисяч робочих місць. Арифметика проста – підрахуйте, на скільки тисяч гривень у вашій квартирі побутової техніки, скільки коштує ваш автомобіль – раніше всі ці гроші залишалися в країні. Багато що дійсно було поганим, але двадцять з гаком років незалежності Запорізький автозавод отримував пільги від держави, при цьому, не розробивши нічого свого і уклавши в труну крихітку-Таврію. Надійна трудяжка була. Так що висновок простий - декомунізовано!
- Запитай у будь-якої дитини середнього шкільного віку, що таке комета, і тямущий малюк тут же роз'яснить всі тобі. І не знає цей школяр, що тридцять років тому слово «комета» мало й інше значення - морське судно на підводних крилах, страшно заколисує, але дуже швидкохідне. Тепер вони вимерли. Вони катали туристів по морях і Дніпру, а потім упав метеорит або ще якась катастрофа трапилася, і всі вони зникли. Деяких навіть знаходили з соляркою в баках. Раптова смерть!
Річковий і морський торгові флоти живі – і це плюс. З нових вітчизняних кораблів на них тільки баржі, побудовані за приватні кошти компанії, яка торгує хлібом. Сталося чудо – і приватна особа, згадавши, що річковий транспорт найдешевший для перевезення зерна, відроджує річковий флот. Не держава, що робить ставку в зовнішній торгівлі на зернові, а бізнесмен. З одного боку, може так і має бути, з іншого - а якби бізнесмен не знайшовся, чекали б, поки останній суховантаж на дно піде, адже такі інвестиції – стратегічні, таких інвесторів в країні – може і немає більше. Про туристичні теплоходи Дніпра не мені розповідати киянам і дніпрянам (дніпровцям?) Загалом - декомунізовано й давно.
- Якщо піраміди Єгипту – свідоцтво колишньої потуги африканської держави, то копри шахти «Нововолинська №10» – символ безпорадності незалежної України. З кінця 1980-х років не можуть добудувати єдину нову шахту! Складнощі з поставками вугілля з ОРДЛО, загроза енергетичної стабільності країни, здавалося б, повинні були активізувати цей процес. Але ні, ні й ні. Ми купимо вугілля в Росії, ПАР, Австралії, зрештою, але тільки не добудуємо побудовану на 90% шахту. Політика незалежної України тут – закрити, оптимізувати, ліквідувати. Промисловий потенціал країни стискається, немов шагренева шкіра, попутно задовольняючи маленькі примхи своїх власників – будиночки в селі, машинки німецькі з трипроменевою зіркою на капоті. Приємні дрібниці, як ви знаєте. Тому ми й гроші отримуємо по Кіотському протоколу, в основному від Японії - квоти ще радянські, а промисловість уже ні, не радянська. Декомунізована.
- Український кінематограф - плач Ярославни – не більше, не менше. Він нібито є, але в паралельній реальності, чи що. Якісь мультфільми беруть якісь нагороди, але як про них дізнатися, де їх популяризація? Як і де їх можна подивитися, в мережі, природно, про великий екран взагалі не йдеться. Нещодавно випадково в ФБ прочитав пост, що наші хлопці взяли своєї документалкою гран-прі Берлінале, дуже престижна нагорода. Але де з ним ознайомитися? Як так - німці бачили, українці багато хто навіть не чули. Останній мультфільм великого Хаяо Міядзакі «Вітер міцнішає» розповідає про японського авіаконструктора Дзіро, який створив непоганий винищувач Другої світової. У нас є Антонов, зі своїми шедеврами. Але немає мультфільму про нього. І що тут додати. А я навіть назву придумав «Олежикова Мрія»!
Нікому не потрібно все це, крім купки ентузіастів. У нас же декомунізація. Ми тільки новини тепер дивимося.
Зрозуміло, що приклади можна наводити й наводити. І це не ностальгія за тоталітарним минулим, ні. Але кожна епоха несе й хороші речі. Чомусь вони й були принесені в жертву. А ось такі гидоти, як стукацтво і доносительство дуже добре прижилися в новій реальності - з усіх боків чути заклики простих громадян до СБУ розправитися з прихованими сепаратистами, ходять правильні хлопчики і дівчатка і стукають на продавців книг, газет, слухають, про що сусіди за пивом говорять. І це все в епоху Інтернету, коли в мережі є все! Не встиг я посумувати з приводу загальної зарядки в Горлівці - типовий совок, як міністр Супрун провела свою - в Києві. Ідеологічний пресинг - зашкалює, промивання мізків йде повним ходом і все це мотивується зовнішньою загрозою. Тільки і та країна жила весь час в стані війни, то справжньої, то холодної. Промови з трибуни штовхати у нас черга стоїть, а ось каналізацію полагодити нікому. Зайняті всі, декомунізацією зокрема.
Читайте також: