За М. Хьюмом
Європа об’єднується, але зовсім не так, як того хотіли б брюссельські бюрократи. Від Англії та Німеччини до Румунії, останні результати виборів свідчать про те, що виборці дедалі частіше єдині у своєму прагненні позбутися старого політичного істеблішменту, голосуючи за національно-популістські партії.
Спершу Reform UK Найджела Фаража випередила звичних лідерів на парламентських, місцевих та мерських виборах по всій Англії. Потім у неділю на президентських виборах у Румунії націоналістичний кандидат Джордж Сіміон легко переміг у першому турі. Ці результати демонструють зростаючий розрив між офіційною Європою — елітами ЄС — та реальною Європою, в якій живуть, працюють і голосують мільйони людей.
У Румунії євроелітам і їхнім союзникам у ЗМІ не вдалося дискредитувати Сіміона, хоч як старалися виставити його як «крайнього правого соратника Трампа». Попри це, його підтримка лише зросла — настільки, що в неділю він отримав близько 40% голосів. Брюссельські олігархи зазнають поразок по всій Європі — зокрема на загальних виборах у Німеччині у лютому, де відзначився сплеск популярності «Альтернативи для Німеччини» (AfD). Після возз’єднання Німеччини 35 років тому християнські демократи й соціал-демократи разом отримували понад 80% голосів. Тепер вони ледве дотягують до половини цього показника. На минулих тижневих виборах в Англії лейбористи і консерватори разом набрали лише третину голосів — історичний мінімум.
Між цими партіями та народом — особливо робітничим класом і молоддю — нині прірва, якої не було в сучасній історії.
Коли вже ніщо не може зупинити популістську хвилю, маска європейського істеблішменту спадає, і оголюється справжнє обличчя елітизму. Стає очевидно: вони готові підірвати й зруйнувати саму демократію, аби тільки не допустити до влади «не тих» людей.
У Румунії торік, за мовчазної згоди Єврокомісії, суди скасували результати президентських виборів — але на повторному голосуванні підтримка націоналістів лише подвоїлася. У Франції суди заборонили лідерці «Національного об'єднання» Марін Ле Пен балотуватися в президенти. У Німеччині AfD, яка посіла друге місце на лютневих виборах і зараз очолює опитування, офіційно визнана праворадикальною організацією — що може стати підставою для потенційної заборони партії. У Великій Британії у відповідь на зростання популярності Reform UK лейбористи й торі просто змовились скасувати місцеві вибори в тих округах, де партія Фаража очікувано мала перемогти минулого тижня.
Все менш божевільною здається думка, що європейські еліти можуть бути готові «врятувати демократію» — від народу — знищивши її. Чим гірше їхні позиції, тим відчайдушніші їхні дії. Хто знає, чим завершиться ця війна проти демократії?
Читайте також:
Bloomberg: очікується призупинення війни тарифів між США та Китаєм