Нещодавно мій друг, переглядаючи чергові новини, сказав: «Знаєш, я люблю свою країну, але з державою якось не складається», і це наштовхнуло мене на певні роздуми… Останнім часом все частіше говорять про необхідність якісних змін у суспільній свідомості. Академічний тлумачний словник української мови трактує «зміни», як перехід, перетворення (перев. стану, руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше. І все начебто правильно, але чомусь зачепило це «щось». Не можу ніяк позбавитися відчуття, що ми постійно «щось» змінюємо на «щось».
Останні події (блокада, меморандум з МВФ, спроби розширення парламентської коаліції, шантаж дефолтом, ситуація з євроінтеграцією і т.і.) показують, що зміни, які відбуваються в державі, лише поляризують суспільство, не знаходять належного відгуку в свідомості більшості людей, не викликають у них відповідної трансформації системи цінностей і моделей поведінки, а це негативно позначається на перебігові соціальних і політичних перетворень.
2014 рік залишив після себе співтовариство людей, що намагаються знайти для себе якийсь загальний принцип, на якому можна будувати нове сумісне життя соціуму в цілому. Але, якщо говорити про зміни, то людина може сприйняти лише те, що вона здатна зрозуміти та усвідомити…
Увагу привертають певні особливості суспільної свідомості в сучасному українському соціумі, які ускладнюють сприйняття ним будь-яких змін, а саме: перехідний характер суспільної свідомості з паралельним існуванням так званої «старої» і «нової» свідомості; не врегульовані і не визначені технології заміщення «старих» соціальних цінностей і соціальних норм «новими»; поєднання протилежних тенденцій, різних форм і методів формування суспільної свідомості, коли, з одного боку, стає неминучим певне посилення впливу держави, а з іншого − в процесі демократизації зростає роль громадянського суспільства й свободи особистості. Тому, якщо можна говорити про радикальну ломку тих або інших суспільних структур («щось» змінювати на «щось»), то стосовно людської свідомості така пряма аналогія буде неправомірною. В такій ситуації, на мою думку, доречно говорити не про зміну суспільної свідомості, а її еволюцію (від «evolvo» (розгортання) – поступовий розвиток сутності при збереженні її якості в процесі кількісних змін (на відміну від революції, катастрофи, стрибка). Завдяки еволюції суспільної свідомості соціум може здійснювати свідомий вибір реакції на ті чи інші події, особливо у період соціальних невизначеностей.
Суспільна свідомість виступає в ролі активної сили, що безпосередньо спонукає людей до діяльності і справляє, тим самим, зворотний вплив на соціальну реальність. Мені імпонує точка зору Дж. Дьюї, що суспільна свідомість виникає тоді, коли індивідуальні бажання людей знаходять загальний для всіх сенс, перетворюються на загальні спрямування й цілі. Так давайте знайдемо цей загальний сенс, щоб у черговий раз не змінювати «щось» на «щось» (і він не повинен зводитися лише до отримання безвізу, чергового траншу, проведення чергових виборів тощо). У 2014 році багатьом здавалося, що, нарешті, ми цей сенс знайшли, але…
Читайте також: