Ескалація останніх тижнів отримала формальну розв'язку, принаймні проміжну. У понеділок, 21 лютого, президент Російської Федерації В.Путін підписав укази «Про визнання Донецької Народної Республіки» та «Про визнання Луганської Народної Республіки», а також уклав з лідерами цих утворень договори про дружбу та взаємодопомогу. Остання включає, зокрема, військову допомогу, для чого була запущена процедура дозволу використання збройних сил РФ на території ОРДЛО. Також вже наступного дня парламенти РФ, "ЛНР" та "ДНР" ратифікували підписані документи. Ряд союзників Росії, у тому числі Сирійська арабська республіка, Венесуела і самопроголошена влада Південної Осетії, Абхазії, Нагірного Карабаху, Ємену заявили про готовність визнати незалежність "ЛДНР" слідом за Росією. Україна, Туреччина, Японія та низка західних держав виступили з різкою критикою та заявили про невизнання рішень російської сторони, продовжуючи таким чином вважати ОРДЛО територією України, а місцеве населення – українськими громадянами.
Крім інших юридичних наслідків, визнання Москвою незалежності ОРДЛО від України ставить під сумнів подальший статус Мінського переговорного процесу. З точки зору логіки Мінських домовленостей, ОРДЛО раніше визнавали всі сторони частиною України. Сьогодні питання роботи ТКГ, ймовірно, не стоїть на першому місці за актуальністю, проте якщо в майбутньому переговорний процес на цьому майданчику продовжуватиметься – сторонам належить переосмислити свої позиції. Втім, деякі російські політики вже заявили про те, що не бачать причин міняти щось у Мінському процесі, оскільки "ЛНР" та "ДНР" заявили про свою незалежність ще до підписання домовленостей, і зараз йдеться лише про підтвердження такого статусу з боку РФ. Друге важливе питання, яке обговорюється, це межі, в яких було визнано самопроголошені утворення - чи йдеться про фактично підконтрольні "ЛДНР" території, чи про всю територію Донецької та Луганської областей. У російському політикумі вже пролунали обидва трактування, проте якщо перше передбачає можливість деескалації та заморозки конфлікту, то друга опція не виключає подальшу ескалацію та можливі бойові дії на лінії зіткнення. Відповідно, від рішень, які надалі прийматимуть сторони, залежить ступінь ескалації конфлікту, так само як і динаміка запровадження санкцій щодо Росії з боку Заходу.