Нова Європа будується на рівні міста?

15.01.2020
836

У контексті глобалізації та тенденції до наддержавних утворень можна було б подумати, що держави переростуть у більші форми, але виходить так, що національні держави ризикують бути витісненими меншими формами – містами. Європейські події до цього просто підштовхують. Сучасні європейські держави, хоч і належать до єдиного простору, але зовсім не виступають єдиним фронтом коли справа торкається того, як саме розв'язувати гострі проблеми сучасності. Питання мігрантів, судочинства, клімату, сутності демократії набувають зовсім різних барв коли держави-члени тестують їх на співзвучність національним політикам, цінностям, цілям та інтересам. Так, зовнішні виклики унаріжнюють внутрішні проблеми. Наприклад, наприкінці 2019 року почали з'являтися натяки на можливий близький Polexit (Дональд Туск: «Ми [Польща] покидаємо ЄС крок за кроком»). До того ж Польща, Угорщина та Чехія мали проблеми з підписанням європейської Угоди щодо досягнення кліматичної нейтральності  до 2050 року, Польща та Угорщина також критикуються Брюсселем через проблеми з верховенством закону. На тлі всіх цих подій підписання 16 грудня 2019 року мерами чотирьох східноєвропейських столиць (Братислави, Будапешта, Праги та Варшави) «Пакту вільних міст» виглядає справжнім протестом.

На перший погляд цей «Пакт вільних міст» (або, як його ще назвали у ЗМІ «Пакт проти популізму», формат «Маленький Вишеград») – реакція на проблему зростання популізму, що останні кілька років непокоїть Європейський Союз. Але це також і нова міська мережа, ще один формат співробітництва міст, що буде мати вплив в Східній Європі на багатьох рівнях. На політичному рівні міста-підписанти прагнуть самостійно укладати угоди та брати зобов’язання перед органами Європейського Союзу, зокрема, зобов’язання щодо виконання кліматичного порядку денного (очевидно досягнення кліматичної нейтральність буде чи не головним пріоритетом ЄС на кілька десятиліть вперед, тому можна розраховувати на значні проекти в цьому напрямку). В економічному плані – «Вільні міста» хотіли б отримувати з бюджету ЄС безпосереднє фінансування напряму, без посередництва держави в якості розподілювача. А ціннісний рівень взагалі виявляє ідеологічно протилежну спрямованість міської та державної політики. Підписанти «Пакту»: міський голова Братислави Матуш Валло, мер Будапешта Гергей Карачонь, міський голова Праги Зденек Гржиб та міський голова Варшави Рафал Тшасковський вважаються опозиційними мерами в своїх країнах по відношенню до центральної влади. Вони декларують, що Пакт спрямований на захист та просування цінностей свободи, людської гідності, демократії, рівності, верховенства закону, соціальної справедливості, терпимості і культурного розмаїття. «Міста - острови, які захищають ці цінності в наших країнах» від централізованої влади» заявив мер Будапешта Гергелі Карачонь

Чи представляє такий Пакт міст загрозу для країн Вишеградської четвірки? На даному етапі відповісти однозначно складно. З одного боку, якщо міста Пакту встановлять пряму комунікацію з органами ЄС вони дійсно будуть ефективнішими та більш оперативними. Врешті решт, як зазначив колишній мер Нью-Йорка (й, можливо, майбутній президент США) Майкл Блумберг – мерам доводиться мати справу з реальним світом на відміну від представників більш високих рівнів управління, адже зміни відбуваються безпосередньо на вулицях міст. До того ж, сучасні міські мережі справа дуже поширена, але чомусь не популярна для обговорення. В книзі «Якби мери міст керували світом» Бенджамін Р. Барбер (Barber, Benjamin R. «If mayors ruled the world : dysfunctional nations, rising cities») іронізує з приводу того, що «коли Франція посилає війська в Малі – про це знає весь світ, але мало хто буде знати, що 4 806 французьких муніципалітетів були залучені в закордонне співробітництво в 147 країнах за останні кілька десятиліть». Міські мережі та союзи існували ще до того як оформилася сучасна геополітична карта, й є всі підстави вважати, що ця форма співробітництва продовжуватиме існувати.

Україну, як державу, чиє національне відродження ще триває, процеси що відбуваються по сусідству мають цікавити в першу чергу. Бо період становлення національної держави має бути пройдений, а національна ідея сформульована і прийнята. Не можна одразу перестрибнути і модернізуватися і це вимагає часу. Водночас по сусідству в Східній та Центральній Європі вибудовуються нові моделі взаємодії між державами та містами з органами та структурами ЄС. І щоб не бути виключеними з цього процесу, Україна має планувати взаємодію як на рівні держави, так і на рівні міст.

 

Читайте також:

Чи зможе Китай створити новий глобальний «союз міст»?

Ординарні і глобальні міста: яке може бути місце українських міст? 

 
Дивитись всі блоги