Книжковий ринок України завмер в очікуванні: 19 грудня Президент отримав подарунок у вигляді прийнятого нещодавно Верховною Радою закону, яким передбачається створення специфічних умов для ввезення книг з Росії. Невідомо, чи він себе поводив чемно протягом року, але для українських книгарень і читачів це точно привід хвилюватися.
Вже чимало представників книжкового ринку висловилися про недолугість процедури легалізації російських книг у полі дії цього закону. Основна претензія полягає в тому, що передбачається створення експертної ради, через яку мають проходити всі друковані матеріали з країни-агресора, і рада буде вирішувати, чи можна пускати цю продукцію в Україну. Попри те, що певний сегмент літератури з РФ дійсно може викликати у когось небажане захоплення радянськими спецслужбами, для визначення того, яка саме книга є антиукраїнською, потрібно буде прочитати їх усі. Отже, експерти цієї поки що гіпотетичної ради мають прочитати за рік тисячі книг (кожну – в десятиденний термін), тобто їх має бути досить багато, щоб процес не гальмувався. Крім того, кожна книга має бути попередньо прорецензована, тобто її шлях до читача стане ще довшим.
Таким чином, найбільш очевидним недоліком цього законопроекту є те, що ним передбачається надто складна процедура, яка призведе або до стрімкого зростання рівня корупції в книжковій сфері, або до занепаду книжкового ринку. До цього простого висновку можна дійти, якщо знаєш, що в Україні протягом 2015 року було видано близько 20 тис. назв друкованої продукції (книг, брошур та авторефератів), тоді як у РФ — майже 113 тис. Тобто більшість книг, які є доступними для нашого читача — російського видання. Якщо розділити кількість назв російської продукції на 100 членів експертної ради, то кожен з них має за рік прочитати не менше 1130 книг та брошур та написати висновок про них. На сьогодні склад експертної ради при Міністерстві інформполітики (при якому, імовірно, і діятиме контролюючий орган щодо антиукраїнських книг), складає 15 осіб, включно з міністром. Залишається сподіватись, що українські книгарні не захочуть привозити з РФ і 10 відсотків тієї продукції, яка там видається протягом року.
Крім того, в законі є ще кілька важливих, але не таких кричущих положень. Наприклад, там ніде не згадана назва «Російська Федерація», а йдеться про абстрактну державу-агресора. Разом із тим, про те, що Україна визнає РФ державою-агресором, ми знаємо лише з відповідної Постанови ВРУ, а постанова, як відомо, є підзаконним актом. Отже, закон буде регулюватись підзаконним актом. Це вже звично, але від того не менше суперечить нормам права, які діють в Україні.
Іншим моментом, який має трохи послабити тиск, є те, що процедура стосується лише книг з РФ. Антиукраїнські книги, видані в Україні чи Білорусі, можна поширювати в нашій державі за старими процедурами. Їх ніхто не буде додатково перевіряти (У цьому контексті згадуються неманські креветки та мінський хамон, які росіяни почали вживати після уведення санкцій проти європейців). І, можливо, читати російських філософів із грифами білоруських видавництв — це найкращий вихід, порівняно з повною зупинкою українського книжкового ринку в першій половині 2017 року.
Читайте також: