У багатьох країнах релігія й політика тісно переплетені. Переконання, що історично домінуюча релігія країни має бути центральною частиною її національної ідентичності та визначати політику, інколи називають «релігійним націоналізмом».
Релігійним націоналізмом можна охарактеризувати широкий спектр рухів. Однак загальноприйнятого визначення цього терміна не існує, що залишає багато місця для дискусій. Це ускладнює оцінку поширеності таких поглядів у світі.
Щоб заповнити цю прогалину, дослідницький центр Pew Research Center вирішив неупереджено й послідовно виміряти, яка частка людей у різних країнах вважає, що домінуюча релігійна традиція є центральною для їхньої національної ідентичності, хоче, щоб їхні лідери поділяли їхні релігійні переконання, та прагне, щоб релігійні вчення впливали на закони.
Для цього було проведено загальнонаціональні репрезентативні опитування, що тривали з січня по травень 2024 року у трьох десятках країн та охопили близько 55 000 респондентів. Ми поставили чотири ключові запитання:
- Наскільки важливо належати до історично домінуючої релігії, щоб бути справжнім представником вашої національної ідентичності? (Наприклад, наскільки важливо бути мусульманином, щоб бути справжнім індонезійцем, або християнином, щоб бути справжнім американцем?)
- Наскільки важливо для вас, щоб лідер вашої країни поділяв ваші релігійні переконання?
- Який вплив, на вашу думку, священний текст історично домінуючої релігії має мати на закони вашої країни? (Наприклад, який вплив Коран повинен мати на закони Туреччини чи Біблія на закони Італії?)
- Якщо священний текст суперечить волі народу, що повинно мати більший вплив на закони вашої країни? (Це додаткове запитання ставили лише тим респондентам, які вказали, що священний текст має «значний» або «суттєвий» вплив на закони їхньої країни.)
Читайте також: