Головна » Блоги » Мюнхенська конференція: хто, як і про що говорив

Мюнхенська конференція: хто, як і про що говорив

20.02.2018
4676

Цьогорічна Мюнхенська конференція з безпеки запам’яталася українцям лише похмурою реакцією деяких публічних діячів на виступ українського президента і його контекст. Один радів, що в Мюнхені принаймні можна доїсти свою вечерю без маски-шоу, інший сумував з приводу напівпорожньої зали під час виступу Порошенка, третя взагалі ніби побачила його не зовсім у формі. Так чи інакше, свої меседжі президент до колег доніс, і меседжі цілком логічні та зрозумілі: світова спільнота має об’єднатися навколо допомоги Україні.

Але на деякі моменти і у виступі нашого Президента, і в інших виступах, хочеться звернути особливу увагу.


1. Виступав Порошенко англійською мовою. Англійська залишилася однією з важливих мов Конференції, проте вона не є там основною. На общєпонятному спілкувалися, крім англомовних представників Великої Британії та США, переважно, представники східних держав Катару, Саудівської Аравії, Пакистану. Натомість німці виступали німецькою, француз — французькою, росіянин Лавров — російською. Турецький прем’єр Біналі Йилдирим на початку виступу повідомив, що буде говорити турецькою, оскільки йому так зручніше. Вочевидь, усі вони непогано володіють англійською, але тренд на деанглізацію міжнародних відносин та просування власного порядку денного спричинив таке мовне різноманіття.
З іншого боку, можна припустити що виступи Лаврова та Йилдирима були спрямовані, в тому числі, на внутрішнього глядача. Середньостатистичний росіянин і турок будуть раді почути своїх лідерів рідною мовою в новинах, тоді як учасники конференції все одно мали синхронний переклад. Натомість, меседжі Петра Порошенка стосувалися західних, перш за все, англомовних, партнерів і не були розраховані на українського глядача.

2. Повертаючись до виступу С. Лаврова, слід зазначити що він двічі вжив визначення «внутрішньоукраїнський» щодо конфлікту, що вочевидь відповідає сучасному російському баченню проблеми. Також, відповідаючи на питання, він згадав про «напади на православні храми Російської православної церкви», що теж підтверджує бачення статусу УПЦ з Росії. На жаль, таке ставлення мають і численні українські політики, не претендуючи на цю церкву як свою, а легко віддаючи її в ареал впливу РФ. Натомість, статус Росії Лавров окреслив як геополітичного гравця, який разом із ЄС та НАТО має вирішувати долю Близького Сходу, України та інших регіонів. З виступів європейських та американських політиків, щоправда, кроків назустріч РФ у такому баченні питання висловлено не було.
Так само, як і С. Лавров, емір Катару говорив про глобальні загрози та проблему недовіри до сучасного світового ладу. Тоді як у Європі навіть кризові питання вирішуються без військового втручання, на Близькому Сході постійно вибухає насильство, і ніхто не може реально впливати на порушників прав людини, якщо вони перебувають при владі. В тому числі й міжнародна спільнота. Цей висновок важливий, адже, на думку шейха Таміма бін Хамада ат-Тані, він переконує місцеве населення в неуніверсальності західних цінностей і прав людини.

3. Зрештою, криза повоєнного світового устрою є лейтмотивом 54-ї конференції, вона стала і головною темою узагальненого звіту, що вийшов до початку заходу. У звіті цей устрій називається т.зв. «ліберальним», і під ним мається на увазі забезпечення прав і свобод людини, норм міжнародного права та вільний ринок. На думку авторів, світ у 2017 році став менш ліберальним, більш націоналістичним, менш упорядкованим і більш схильним до ескалації конфліктів. В звіті згадано і Україну, але нарівні з іншими східноєвропейськими державами, конфлікт навколо Донбасу вже не є пріоритетним, а про Крим взагалі не йдеться.

Отже, українська проблематика дійсно вже не є найголовнішою проблемою Європи та світу, оскільки стала частиною загального процесу руйнації повоєнного світового ладу. Нас згадують лише як один з регіонів напруження, якихось зрушень не очікують, а ми й не пропонуємо нічого нового.

 

Читайте також:

Схід мудріший від Заходу

Демократія часів гри в демократію

 
Дивитись всі блоги